Концептуальні розширення клієнтоорієнтованої психотерапії

  • Олександр Кочарян Харківський національний університет іменіВ. Н. Каразіна, Харків, Україна https://orcid.org/0000-0001-8998-3370
  • Наталія Барінова Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, Україна https://orcid.org/0000-0001-5103-0611
Ключові слова: клієнт-центрована психотерапія, почуття правильності, суб'єктивне благополуччя, ефективність психотерапії

Анотація

Стаття присвячена аналізу клієнт-центрованої психотерапії (КЦТ), а саме ключовим точкам її зростання. М. Купер визначив різні варіанти тлумачення ССТ через метафору «потоку», або «течії». У полі КЦТ зустрічаються, зливаються і знову розділяються чотири потоки: ) недирективність психотерапевта, експертність клієнта та його актуалізація; 2) стосунки, що допомагають, необхідні й достатні умови зміни клієнта в психотерапії, втручання психотерапевта має статус стосунків, а не техніки; 3) експірієнтальність/емоційність, що ґрунтується на моделі стресу Роджерса, - відсторонення себе від власних переживань, відчуженість від природного потоку; 4) прихильність соціальній справедливості, рівності та турботливій взаємодії з іншими. Автор зазначає, що можуть бути присутні й інші потоки, які, вливаючись у річку КЦТ, можуть там стати домінантними, а можуть посідати й досить скромне місце. Потоки можуть різнитися і за часом свого існування. Зрозуміло, що кожен потік має різні теоретико-методологічні обґрунтування, тож якесь питання про те, який потік актуальний сьогодні, а іншими словами, які точки зростання КЦТ, визначають подальший розвиток цієї психотерапевтичної модальності, є надзвичайно актуальним. Роздуми про теоретичний розвиток КЦТ можуть ґрунтуватися на двох стратегіях: 1) розширення концептуального ладу КЦТ за рахунок залучення зовнішніх стосовно КЦТ ресурсів; 2) розширення КЦТ за рахунок внутрішніх, іманентних для КЦТ ресурсів. У другому випадку йдеться не про доповнення ССТ, а про її теоретичне розширення, пов'язане з рефлексією її власних теоретичних засад. Згідно з C.S. Hall і G. Lindsey, К.Роджерс був «організмічним теоретиком», уповав на розумність натуральність, природність терапевтичного процесу. P. Ogden і J. Fisher вказують на зміну психотерапевтичної парадигми, яка відбувається, на відхід від «вербального, лінгвістичного та експліцитного» в бік «невербальних, тілесних та імпліцитних процесів». Така зміна парадигм визначається питаннями ефективності психотерапії. У К. Роджерса в описі процесу в книжці «On Becoming a Person: A Therapists View of Psychotherapy (Boston, 1961) ми зустрічаємо поєднання слів “сенсорне і вісцеральне” 6 разів, а слово “тіло” - два. У тексті закладена ідея цілісності, коли не можна забути тіло. Цей тип КЦТ - «знизу вгору». КЦТ має потенціал роботи з глибинними мозковими утвореннями та вісцеросенсорним досвідом. У КЦТ існує два типи зцілювальних процесів: причинний процес ззовні (якість стосунків) і процес, що забезпечує, зсередини. Другий процес розкривається через теоретичне розширення «механізмом емоційного врівноваження», який в імпліцитній формі представлений у підході К. Роджерса, та опис емоційних «заторних» утворень. Кожен час народжує ті теоретичні рухи, які його відображають. На мій погляд, сьогодні це нейропсихотерапія та психотерапевтична технологія, а також інтерес до тіла. Таким чином, маяками подальшого розвитку клієнт-центрованої терапії є тріада: «мозок-тіло-терапевтичні техніки».

Завантаження

##plugins.generic.usageStats.noStats##

Посилання

Ohara M. International (2021). Forum for the Person-Centered Approaches, 2021.

Elliott R., Greenberg Leslie S. & Lietaer G. (2004). Research on Experiential Psychotherapies. In M.J. Lambert (Ed.), Bergin & Garfield‘s Handbook of psychotherapy and behavior change (5th ed.) (pp. 493-539), New York: Wiley.

Elliott, R., Watson, J., Greenberg, L.S., Timulak, L., & Freire, E. (2013). Research on humanistic-experiential psychotherapies. In M.J. Lambert (Ed.), Bergin & Garfield’s Handbook of Psychotherapy behavior change (6th ed.). (pp. 495-538). New York: Wiley.

Elliott, R., Watson, J. C., Timulak, L., & Sharbanee, J. (2021). Research on Humanistic-Experiential Psychotherapies: Updated Review. Chapter 13 to appear in M. Barkham, W. Lutz, & L. Castonguay (eds.). Garfield & Bergin’s Handbook of Psychotherapy & Behavior Change (7th ed.). New York: John Wiley & Sons Inc.

Barkham M. et al. (2012). Person-centred experiential therapy versus cognitive behavioral therapy delivered in the English Improving Access to Psychological Therapies service for the treatment of moderate or severe depression (PRaCTICED): a poragmatic, randomized, njn-inferiority trsal. The LANCET. Psychiatry, Volume 8, Issue 6, P. 487- 499.

National Collaborating Centre for Mental Health. (2014).

National Collaborating Centre for Mental Health. (2009). Depression: The treatment and management of depression in adults (update) (NICE clinical guideline 90). London, United Kingdom: National Institute for Clinical Excellence. Available from www.nice.org.uk/CG90

Cooper M. Person-Centred Therapy: Four Currents. 3 Novermber 2022. – mick-cooper.squares.com.

Kail, W. (2002). Transcript of a lecture delivered at the Third World Congress of Psychotherapists, Vienna, July 14-18, 2002.

Ogden P., Fisher J. (2015). Sensorimotor Psychotherapy. Interventions for trauma and attachment. New York. London: W.W. Norton &Company.

Rogers C. (1961). On Becoming a Person: A Therapists View of Psychotherapy. Boston.

Rogers C. (1970). On Becoming a Person: A Therapists View of Psychotherapy. Boston: Houghton Mifflin Company.

Cooper M. (2021). International Forum for the Persons-Centered Approaches, 15 may.

Carl Rogers and Martin Buber in Dialogue: The Meeting of Divergent Paths. The Person-Centered Journal, Vol. 15, No. 1-2, 2008

Rogers, C. R., Gendlin, E. T., Kiesler, D.J., & Truax, C.B. (1967). The therapeutic relationship and its impact. Madison: University of Wisconsin Press.

Hutterer R. (1993). Eclecticism: the identity crisis of person-centered therapists. Beyond Carl Rogers. Ed. David Brazier

Greenberg, L. S., Watson, J. C., & Lietaer, G. (Eds.). (1998). Handbook of experiential psychotherapy. New York: Guilford Press.

Yalom I. (1995). Theory and Practice of Group Psychotherapy. Fourth Ed.

Elliott R. Emotion-focused therapy // P. Sanders (ed.). / The tribes of the person-centred nation. - N.Y., 2003. – p. 103 130.

Rogers, С. R. (1980). A way of being. Boston: Houghton Mifflin Co. – 416 p.

Rogers, C. R. (1942). Counseling and Psychotherapy: Newer Concepts in Practice. Houghton Mifflin.

Corrigan, F., Young, Y., Christie-Sand, J. (2025). Deep Brain Reorienting Understanding the Neuroscience of Trauma, Attachment Wounding, and DBR Psychotherapy. London: Routledge.

Prouty, G. (2007). Pre-Therapy: The Application of contact Reflections. American Journal of Psychotherapy. Volume 61, № 3, P. 285-295.

Warner M.S. (2013). Person-centred therapy at the difficult edge: a developmentally based model of fragile and dissociated process // Person-centred therapy today. / D. Mearns and B. Thorne (eds.). – London: Sage. – p. 144-171.

Опубліковано
2025-06-30
Цитовано
Як цитувати
Кочарян, О., & Барінова, Н. (2025). Концептуальні розширення клієнтоорієнтованої психотерапії. Психологічне консультування і психотерапія, (23), 6-12. https://doi.org/10.26565/2410-1249-2025-23-01
Розділ
ТЕОРЕТ. ТА МЕТОДОЛОГ. ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЧН. КОНСУЛЬТУВАННЯ ТА ПСИХОТЕРАПІЇ