Взаємозв’язок психологічної стійкості, копінг-стратегій і бойового стресу у військовослужбовців в умовах бойових дій

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена значним підвищенням психологічного навантаження на військовослужбовців Збройних Сил України в умовах бойових дій, що супроводжуються впливом екстремального стресу, втратою близьких, постійною загрозою життю та високим рівнем невизначеності. У такому контексті важливого значення набуває розуміння механізмів психологічної адаптації, зокрема через взаємодію таких особистісних змінних, як психологічна стійкість і копінг-стратегії, у зв’язку з рівнем бойового стресу. Метою статті є виявлення характеру взаємозв’язків між психологічною стійкістю, типами копінг-стратегій і рівнем бойового стресу у військовослужбовців, які мають досвід перебування в зоні бойових дій. У вибірці дослідження взяли участь 120 військовослужбовців (чоловіки 86 %, жінки 14 %) віком від 22 до 48 років. Застосовано стандартизовані психодіагностичні методики: шкалу CD-RISC для оцінки психологічної стійкості, опитувальник COPE для вивчення домінуючих копінг-стратегій та шкалу CES для вимірювання рівня бойового стресу. Результати дослідження свідчать про наявність статистично значущих кореляцій між досліджуваними змінними. Психологічна стійкість негативно пов’язана з бойовим стресом, активні копінг-стратегії демонструють позитивний зв’язок зі стійкістю і негативний з бойовим стресом, тоді як уникальні стратегії мають позитивну кореляцію з бойовим стресом. Регресійний аналіз показав, що саме рівень психологічної стійкості є достовірним предиктором зниження бойового стресу, на відміну від типу копінг-стратегій, які не мають самостійної прогностичної сили. У висновках підкреслено значення розвитку психологічної стійкості як ключового ресурсу для збереження психічного здоров’я військовослужбовців, а також доцільність цілеспрямованої психокорекційної роботи, спрямованої на зменшення дезадаптивного копінгу та формування ефективних стратегій подолання стресу. Отримані дані можуть бути використані при проектуванні тренінгових програм, у військово-психологічній діагностиці та реабілітаційних заходах після участі в бойових діях.