Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Психологія»

Емоційне благополуччя особистості в умовах невизначеності: психологічні ресурси адаптації

Ліна Анатоліївна Перелигіна, Антон Юрійович Швалб, Ксенія Борисівна Латунова — Thu, 28 May 2026 00:00:00 +0000

У статті представлено результати теоретико-емпіричного дослідження емоційного благополуччя особистості в умовах невизначеності як одного з ключових психологічних феноменів сучасного суспільства. Актуальність теми зумовлена тим, що в умовах воєнної нестабільності, соціально-економічних трансформацій, вимушених міграційних процесів та хронічного стресу проблема збереження психічного здоров’я населення набуває особливого значення. Емоційне благополуччя розглядається як важливий показник успішної адаптації особистості, здатності підтримувати внутрішню рівновагу, продуктивно функціонувати та конструктивно долати життєві труднощі. Метою дослідження стало виявлення особливостей емоційного благополуччя особистості залежно від рівня інтолерантності до невизначеності, а також визначення ролі психологічних ресурсів адаптації в умовах сучасних кризових викликів. У дослідженні взяли участь 103 респонденти віком від 18 років, частина з яких після початку повномасштабної війни змінила місце постійного проживання. Для реалізації поставленої мети було використано комплекс психодіагностичних методик, спрямованих на оцінку психологічного здоров’я, суб’єктивного благополуччя, когнітивних особливостей благополуччя та рівня інтолерантності до невизначеності. Обробка результатів здійснювалася за допомогою методів описової статистики, кореляційного, порівняльного та регресійного аналізу. Установлено, що респонденти, які пережили вимушене переміщення, характеризуються нижчими показниками емоційного благополуччя, життєвої задоволеності та психологічної стабільності порівняно з особами, які не змінювали місце проживання. Виявлено статистично значущий зворотний зв’язок між інтолерантністю до невизначеності та рівнем емоційного благополуччя, що свідчить про негативний вплив неприйняття неоднозначності та неконтрольованості життєвих обставин на психоемоційний стан особистості. Доведено, що соціальна підтримка, психологічна гнучкість, навички емоційної саморегуляції та позитивна когнітивна переоцінка ситуації виступають важливими захисними ресурсами, які сприяють підтриманню психологічної рівноваги. Наукова новизна дослідження полягає у поглибленні уявлень про психологічні механізми емоційного благополуччя в умовах воєнної невизначеності та в конкретизації ролі інтолерантності до невизначеності як чинника ризику емоційного неблагополуччя. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання в психологічному консультуванні, кризовій допомозі, психоедукаційних програмах, роботі з внутрішньо переміщеними особами та в системі заходів із підтримки психічного здоров’я населення України.

Пo той бік резилентності та травми: сім траєкторій посткризової ідентичності крізь призму транскультуральної позитивної психотерапії

Ія Володимирівна Гордієнко-Митрофанова, Вікторія Сухань — Thu, 28 May 2026 00:00:00 +0000

Мета. У статті представлено результати емпіричної верифікації та теоретичного розширення «Інтегративної моделі екзистенційного вибору та адаптації» (Ітерація 1.2). Дослідження спрямоване на специфікацію траєкторій посткризової ідентичності цивільного населення в умовах тривалої війни, а також на обґрунтування медіаторної ролі ресурсних сфер та модераторної ролі екзистенційних континуумов у процесі адаптації. Методи. Використано поетапний змішаний дизайн (N > 600). Емпіричну базу склали 102 напівструктуровані наративні інтерв’ю з жителями Харкова та області, проаналізовані методом рефлексивного тематичного аналізу (codebook-підхід). Додатково проведено апробацію авторського 5-крокового інструменту саморефлексії (N > 400) з використанням методів описової статистики для перевірки суб’єктивної ефективності керованої самодопомоги. Результати. Доведено доцільність розширення типології ідентичності приналежності з трьох до семи траєкторій: трансформована локальна, відчужена локальна, мультилокальна, тимчасова евакуаційна, монолокальна, лімінальна та реінтегрована. Виокремлено сферу «Діяльність» (R₂) як автономний ресурсний модуль, що реалізує регуляторний механізм адаптації. Формалізовано функціональні ролі змінних: екзистенційні континууми (C₁–C₆) виступають модераторами, а ресурсні сфери (R₁–R₄) – медіаторами інтеграції травматичного досвіду. Концептуалізовано динамічне співіснування посттравматичного зростання (PTG) та депреціації (PTD) як провідний адаптаційний патерн. Висновки. Встановлено, що успішна адаптація визначається здатністю до когнітивного структурування досвіду та узгодженістю екзистенційного вибору з обраною траєкторією ідентичності. Розроблений інструмент саморефлексії визнано валідним засобом психологічної допомоги, що поєднує принципи транскультуральної позитивної психотерапії з доказовою ефективністю.

Психоаналітичне осмислення ситуації невизначеності у сучасному психологічному консультуванні

Наталія Василівна Кантарьова — Thu, 28 May 2026 00:00:00 +0000

У статті здійснено теоретичне осмислення феномену ситуації невизначеності у сучасному психологічному консультуванні крізь призму психоаналітичного підходу. Актуальність дослідження зумовлена зростанням запитів на психологічну допомогу в умовах соціальної нестабільності, воєнної травматизації, вимушеної міграції та трансформації життєвих ролей, що формують масовий досвід втрати прогнозованості й внутрішніх опор. Показано, що невизначеність у консультативній практиці проявляється не лише як зовнішня проблема, а як глибинний психічний стан, пов’язаний із тривогою, порушенням символізації, нестабільністю ідентичності та актуалізацією ранніх об’єктних відносин. Проаналізовано класичні й сучасні психоаналітичні концепції, у межах яких невизначеність розглядається як структурна характеристика психічного життя, що активізує захисні механізми та несвідомі сценарії повторення. Обґрунтовано, що в ситуації втрати життєвої визначеності консультативний запит часто маскує глибинний конфлікт між потребою в автономії та прагненням зовнішньої опори. Особливу увагу приділено ролі перенесення й контрперенесення, утримуючого середовища та розвитку здатності до символізації й менталізації як ключових механізмів трансформації переживання невизначеності у процесі психологічної допомоги. Визначено специфіку психоаналітично орієнтованого консультування, у якому робота спрямована не на швидке усунення невизначеності, а на формування здатності клієнта витримувати відкритість майбутнього, інтегрувати амбівалентність досвіду та відновлювати суб’єктну позицію у прийнятті життєвих рішень. Окреслено методологічні обмеження класичної психоаналітичної моделі в умовах масової соціальної нестабільності й обґрунтовано необхідність інтеграції психодинамічної перспективи з сучасними доказовими підходами психологічної допомоги. Визначено перспективи подальших досліджень, пов’язані з емпіричною верифікацією психоаналітичних моделей роботи з невизначеністю та розробкою адаптованих форматів короткострокового консультування в умовах тривалого кризового контексту.

Екологічність міжособистісних відносин дорослих в умовах війни

Оксана Володимирівна Павленко — Thu, 28 May 2026 08:39:39 +0000

У статті здійснено теоретичне обґрунтування проблеми екологічності міжособистісних відносин дорослих в умовах повномасштабної війни в Україні. Показано, що війна, зумовлюючи підвищення рівня стресу, тривожності, невизначеності та накопичення травматичного досвіду, суттєво впливає на якість міжособистісної взаємодії. Водночас конструктивні взаємини виступають важливим ресурсом зниження психологічного напруження та відновлення після травматичних подій. Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні сутності екологічності міжособистісних взаємин та визначенні їх ключових параметрів в умовах війни. Методи дослідження включають теоретичний аналіз наукових підходів, узагальнення сучасних психологічних концепцій та моделювання структури екологічного простору міжособистісних взаємин. У результаті дослідження у межах екологічного підходу уточнено зміст поняття «екологічні міжособистісні взаємини», які визначено як такі, що забезпечують безпечну емоційну близькість, взаємну підтримку, збереження психічного здоров’я та суб’єктивного благополуччя, а також сприяють стійкості системи стосунків в умовах тривалого стресу. Виокремлено ключові параметри екологічного простору міжособистісних взаємин: суб’єктність (відповідальність у взаєминах і прийняття іншого), а також характеристики взаємодії — довіра, підтримка та ненасильницьке спілкування. Розроблено та апробовано діагностичний інструментарій для оцінювання рівня екологічності міжособистісного простору. Результати пілотного дослідження підтверджують його доцільність для використання у психологічній практиці, зокрема у програмах підтримки дорослих в умовах війни.

Вплив емоційного забарвлення ілюстрацій у рекламному повідомленні на ставлення до художньої книги та рекламного повідомлення

Кирил Григорович Губін — Thu, 28 May 2026 09:36:26 +0000

У статті досліджено вплив емоційного забарвлення ілюстрацій у рекламному повідомленні на формування ставлення до художньої книги та рекламного повідомлення. Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі візуальних компонентів у рекламній комунікації та недостатньою представленістю експериментальних досліджень психологічного впливу рекламних ілюстрацій саме у сфері книжкової реклами. Метою дослідження є вивчення особливостей впливу позитивно та негативно емоційно забарвлених ілюстрацій на сприйняття художньої книги та рекламного повідомлення. У дослідженні використано метод суб’єктивного шкалювання, метод полярних профілів, однофакторний дисперсійний аналіз (ANOVA), post hoc порівняння за критерієм Тьюкі та розрахунок розміру ефекту (Cohen’s d, η², ω²). Вибірку склали 50 студентів віком від 16 до 20 років, поділених на контрольну та дві експериментальні групи. Встановлено, що негативно емоційно забарвлена ілюстрація знижувала суб’єктивне сприйняття персонажів як цікавих і впливала на оцінку психологічної атмосфери твору як менш комфортної. Водночас, позитивно емоційно забарвлена ілюстрація знижувала оцінки оригінальності книги та рекламного повідомлення, захопливості сюжетної зав’язки та відповідності реклами читацьким запитам. Отримані результати свідчать про важливу роль емоційної відповідності між візуальним компонентом рекламного повідомлення та змістом анотації книги.

Когнітивні кореляти емоційного інтелекту дорослих: роль творчого мислення

Олена Олександрівна Литвиненко, Юлія Лянна — Thu, 28 May 2026 09:46:52 +0000

Актуальність. У статті розглядається проблема взаємозв’язку емоційного інтелекту та творчого мислення дорослих в умовах сучасних технологічних трансформацій та соціальної невизначеності. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю пошуку внутрішніх ресурсів особистості для адаптації та професійної самореалізації в епоху цифровізації, де по поєднання емоційної компетентності та креативності стає ключовою конкурентною перевагою. Мета. Метою роботи є теоретичне обґрунтування та емпіричне підтвердження характеру взаємозв’язку між складниками емоційного інтелекту та показниками творчого мислення дорослих осіб. Методи. Методологічний апарат дослідження базується на комплексному підході, що включає теоретичний аналіз сучасних концепцій емоційного інтелекту та емпіричні методи діагностики. Використано методику діагностики рівня емоційного інтелекту В. Зарицької та вербальний тест креативності П. Торренса. Математико-статистична обробка даних здійснювалася за допомогою кореляційного аналізу (коефіцієнт $r_s$ Спірмена) та кластерного аналізу за методом k-means для виявлення специфічних профілів респондентів. Результати. Доведено наявність стійкого позитивного кореляційного зв’язку між загальним рівнем емоційного інтелекту та індикаторами креативності. Встановлено статистично значущу залежність між здатністю до розуміння й управління емоціями та такими характеристиками творчого мислення, як гнучкість, оригінальність і розробленість ідей. Шляхом кластерного аналізу диференційовано групи осіб за типами емоційно-когнітивного функціонування. На основі отриманих даних розроблено та апробовано програму розвитку емоційного інтелекту, спрямовану на стимулювання творчої активності дорослих. Висновки. Дослідження підтвердило гіпотезу про інтегрованість емоційних та когнітивно-творчих процесів у дорослому віці. Результати свідчать, що розвиток емоційної компетентності є ефективним інструментом актуалізації творчого потенціалу. Практичне значення роботи полягає у можливості впровадження розроблених методичних рекомендацій у систему психологічного супроводу фахівців та освітні програми для дорослих.

Образ ветерана у старшокласників з різним ступенем довіри до світу, до інших людей та до себе

Thu, 28 May 2026 09:59:13 +0000

Проблематика осмислення та формування образу ветерана є для сучасної української психології відносно новою, хоча загальний інтерес науковців до процесів створення образів у колективній та індивідуальній свідомості має тривалу історію. Мета роботи: визначення особливостей образу ветеранів у старшокласників з різним ступенем довіри до світу, до інших людей та до себе. Методики дослідження: метод анкетування (розроблений нами) для визначення ставлення до ветеранів; метод незавершених речень; семантичний диференціал Ч. Осгуда (адаптація С. Яновської, П. Севост’янова та Р. Туренко); методика «Довіри / недовіри особистості до світу, до інших людей, до себе» (О. Савченко); методи статистичної обробки даних: описові статистики, критерій Хі-квадрат, метод порівняльного аналізу для залежних вибірок (критерій Вілкоксона). Вибірка. У дослідженні взяло участь 107 старшокласників із загальноосвітніх шкіл м. Харкова у віці від 15 до 17 років, серед них 56 дівчат та 51 юнак. Висновки. Було встановлено, що ставлення досліджуваних старшокласників до ветеранів є амбівалентним, в якому рівною мірою представлено позитивні та негативні оцінки. При цьому, ставлення до ветеранів у старшокласників є менш позитивним, ніж до цивільних осіб. Рівень довіри до себе, до інших людей і до світу не виявився пов’язаним з особливостями сприйняття образу ветеранів старшокласниками, - отже, уявлення даних осіб про ветеранів мають відносно стабільний, соціально зумовлений характер і незначною мірою залежать від індивідуально-психологічних особливостей, які визначають міру довіри, притаманну людині.

Оптимізація стратегій цифрового навчання дорослих в умовах інтенсивної цифровізації суспільства

Олена Євгеніївна Ронжес, Олена Львівна Луценко — Thu, 28 May 2026 10:18:55 +0000

У статті розглянуто проблему ефективного цифрового навчання дорослих людей в умовах радикальної невизначеності, прискореної цифровізації та посилення вимог до індивідуальної адаптації в цифровому соціумі. Актуальність дослідження зумовлена тим, що для покоління умовних “цифрових емігрантів” опанування нових цифрових середовищ часто супроводжується техностресом, когнітивним перевантаженням і зниженням відчуття суб’єктного контролю. Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні та емпіричній перевірці ефективних стратегій цифрового навчання дорослих з урахуванням психофізіологічних реакцій на цифрову новизну. Методи дослідження включали теоретичний аналіз джерел та психофізіологічний експеримент із застосуванням ЕЕГ-моніторингу, а також латентний профільний, дисперсійний, регресійний і медіаційний аналіз. У результаті дослідження виявлено сучасні підходи до цифрового навчання дорослих, а саме андрагогіка, самокероване навчання, мікронавчання, технологічний тьюторінг, розвиток цифрової компетентності. Емпірично доведено значущість цифрової компетентності як головного предиктора успішної адаптації до нових цифрових середовищ. Відповідно чотирьом типам психофізіологічної адаптації дорослих та стресогенним факторам роботи із цифровими середовищами обґрунтовано доцільність диференційованих стратегій навчання. Запропоновано категоріальний підхід до цифрового навчання як перехід від засвоєння окремих програм до опанування функціональної логіки груп цифрових середовищ, що сприяє зниженню цифрової тривожності, підвищенню цифрової суб’єктності та розвитку автономії дорослого користувача. Надано стратегічні рекомендації для ефективного цифрового навчання дорослих людей.

Особливості навчальної мотивації підлітків із соціально вразливих сімей в контексті прояву їхніх базових емоцій

Thu, 28 May 2026 10:40:48 +0000

Актуальність дослідження зумовлена зростанням кількості підлітків, які виховуються у соціально вразливих сім’ях (родини ВПО, учасників бойових дій, сім’ї з досвідом травматизації, насильства або залежностей), що підсилює ризики емоційної дезадаптації та зниження навчальної залученості. Метою статті є вивчення навчальної мотивації підлітків із соціально вразливих сімей у зв’язку з виразністю їхніх базових емоцій і виявлення специфіки такого взаємозв’язку шляхом порівняння з контрольною групою. У дослідженні взяли участь 155 підлітків віком 11–15 років: 73 особи з соціально вразливих сімей та 82 особи контрольної групи. Для оцінки емоційної сфери застосовано Шкалу диференціальних емоцій К. Ізарда (адаптація А.В. Леонова, М.С. Капіца) та Шкалу позитивних і негативних переживань (SPANE; адаптація В.О. Олефір, В.Ф. Боснюк, К.О. Малофейкіна). Навчальну мотивацію досліджено за допомогою Анкети шкільної мотивації (адаптація М.В. Лемак, В.Ю. Петрище) та модифікованої ідеографічної методики «Драбинка» для оцінки уявлень про власну навчальну успішність у минулому, сьогоденні та майбутньому. Використано описові статистики, критерій Манна-Уітні та кореляції Спірмена. Встановлено, що підлітки із соціально вразливих сімей мають нижчий рівень шкільної мотивації та менш оптимістичну навчальну перспективу, а їхній емоційний профіль характеризується вищою виразністю низки негативних базових емоцій і більшою зміщеністю афективного балансу до негативного полюсу. Виявлено, що зв’язки між базовими емоціями та мотиваційними показниками у цієї групи є менш системними та переважно зворотними, що може свідчити про дезінтеграцію емоційно-мотиваційної регуляції в умовах соціальної вразливості. Практичне значення результатів полягає в обґрунтуванні доцільності психолого-педагогічних програм, спрямованих на стабілізацію емоційного стану та підтримку внутрішньої навчальної мотивації підлітків із сімей ризику.

Чинники стресостійкості батьків дітей із особливими освітніми потребами

Валентина Миколаївна Павленко, Світлана Феліксівна Чеченєва — Thu, 28 May 2026 11:01:36 +0000

У статті представлено результати дослідження стресостійкості батьків дітей з ООП та особливостей емоційного інтелекту і сприйняття соціальної пітримки учасників вибірки. Проаналізовано сучасні наукові підходи до розуміння емоційного інтелекту, стресостійкості та соціальної підтримки як ресурсів психологічного благополуччя. На основі емпіричного дослідження, проведеного серед 52 батьків дітей з особливими освітніми потребами, визначено рівень стресостійкості, особливості сприйняття стресу, рівень розвитку основних компонентів емоційного інтелекту та роль соціальної підтримки. Підтверджено зворотній зв'язок між рівнем стресостійкості та рівнем сприйнятого стресу респондентів. Доведено, що значущими чинниками стресостійкості батьків дітей із особливими освітніми потребами є емоційний інтелект та сприйняття соціальної підтримки. Встановлено вагомий сумісний вплив рівня емоційного інтелекту та соціальної підтримки на рівень стресостійкості. Результати дослідження можуть бути використані у практиці психологічного консультування та розробці програм підтримки батьків дітей із особливими освітніми потребами.

Діагностика ознак травматичного стресового розладу за допомогою малюнка

Наталія Володимирівна Акімова — Thu, 28 May 2026 11:14:05 +0000

Метою дослідження став аналіз проективного потенціалу малюнкових методів у діагностиці гострих та посттравматичних стресових розладів, зумовлених травматичними подіями. Дослідження використовує систему теоретичних методів – аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстрагування, конкретизацію, систематизацію, класифікацію – для визначення основних понять та підходів. Емпіричне опрацювання матеріалу відбувалося за допомогою методів спостереження, бесіди, аналізу документації, аналізу продуктів діяльності та модифікованого проективного тесту «Людина під дощем». Дослідження здійснювалося за згоди Комісії з етики наукових досліджень Херсонського державного аграрно-економічного університету. У результаті було зібрано та проаналізовано понад 100 малюнків. На основі їх вивчення встановлено кілька особливостей у змалюванні людини під дощем, що властиві досліджуваним із ознаками психічної травми. Загалом, акцентовано, що діагностика ПТСР потребує кардинально нового підходу і відповідно нового діагностичного інструментарію. В Україні в умовах війни назріває потреба групової діагностики ПТСР. Необхідний інструментарій, який можна використовувати дистанційно, коли немає можливості чекати закінчення травмуючих обставин; коли неможливо ізолювати усіх травмованих у безпечні умови, щоб надати їм допомогу; коли поверх однієї психічної травми вже виникає нова. Бажано, щоб ці методики були здатні діагностувати ступінь травматичності досвіду і спогадів, оминаючи по можливості надмірну критичність і раціоналізацію, долаючи витіснення і заперечення. Одним з варіантів такої діагностики може стати діагностика за допомогою пропонованої модифікації методики «Людина під дощем». Використана нами методологія засвідчила значимий проективний потенціал, а також позитивний консультативний ефект у роботі з травмованими людьми.

Критичний огляд психометричних властивостей проєктивних методик на прикладі тесту Люшера та тесту Сонді

Ярослав Олександрович Коркос — Thu, 28 May 2026 08:50:34 +0000

Стаття присвячена критичному аналізу психометричних властивостей двох поширених проєктивних методик – кольорового тесту Люшера та тесту Сонді. Метою дослідження було узагальнення даних щодо їх валідності, надійності та теоретичної обґрунтованості на основі аналізу наукових джерел (Scopus, PubMed, Google Scholar). Результати свідчать, що тест Люшера демонструє низьку конвергентну валідність (відсутність кореляцій з MMPI, IPAT), нестабільну ретестову надійність та відсутність інваріантності вимірювань через залежність кольорових уподобань від культурних, статевих і вікових факторів. Виявлено вплив соціальної бажаності та ефекту Барнума. Тест Сонді має серйозні проблеми зі стимульною валідністю (вибір фото зумовлений візуальними характеристиками, соціальними стереотипами), не підтверджену критеріальну валідність (зв’язок із PCL-R мінімальний), факторну структуру та низьку ретестову надійність, а його теоретичні засади (генотропізм) суперечать сучасним класифікаціям психічних розладів. Обидва інструменти, як і низка інших проєктивних методик, маркуються науковцями як «ймовірно» або «безумовно дискредитованими» через відсутність переконливих доказів психометричної обґрунтованості. Їх використання несе ризики хибної діагностики, помилкових експертних висновків та підриву репутації психологічної науки. Висновок підкреслює, що відповідальність за доведення наукової обґрунтованості лежить на розробниках методик, а для професійного застосування прийнятні лише інструменти з підтвердженими психометричними властивостями.

Україномовна адаптація опитувальника екзистенційної тривоги (EAQ) для підлітків

Ірина Володимирівна Кряж, Ірина Миколаївна Логвіненко — Thu, 28 May 2026 08:45:55 +0000

В статті подані результати розробки та перевірки україномовної адаптації опитувальника екзистенційної тривоги EAQ для підлітків. До вибірки увійшли 141 учень 10-11 класів у віці 14-17 років (М=15,8 років, SD=0,71), з них 85 дівчат та 56 хлопців. В ході аналізу факторної структури опитувальника встановлено, що зворотні твердження, в яких йдеться про відсутність почуття провини, про покладання на долю, а також про відсутність сумнівів у колишніх смислах, заважають діагностиці екзистенційної тривоги. Запропоновано скорочений опитувальник з 7 пунктів, до якого включено шість тверджень з описом трьох типів проявів екзистенційної тривоги разом з твердженням про віру у сенс життя в цілому. Надано емпіричні підстави для розгляду екзистенційної тривоги як однофакторного конструкту. Підтверджено внутрішню узгодженість (ω = 0,76) скороченої україномовної версії опитувальника екзистенційної тривоги для підлітків (EAQ-UA). Помірні позитивні кореляції екзистенційної тривоги з показником тривоги за шкалою Бека та з показниками еко-тривоги, а також слабкіші за них негативна кореляція із задоволеністю життям та позитивна кореляція з негативними переживаннями підтверджують конвергентну валідність. Відсутність значущої кореляції з позитивними переживаннями та слабка кореляція з еко-румінаціями свідчуть про дискримінантну валідність EAQ-UA

Адаптація україномовної версії шкали морального інтелекту

Олена Володимирівна Милославська, Катерина Сергіївна Фурсова — Thu, 28 May 2026 11:59:14 +0000

У статті наведено результати адаптації україномовної версії Шкали морального інтелекту (Ф. Альсміхін). Моральний інтелект визначено, як спроможність індивіда проектувати універсальні етичні канони на власну систему цінностей, життєві цілі та поведінкові акти. На розвиток морального інтелекту суттєво впливають емоційна стабільність, сумлінність і відкритість людини. Визначено, що оригінальна 6-факторна структура методики не підтвердилася на українській вибірці, що може бути пов’язано з тим, що для нашого соціокультурного та ментального середовища внутрішні критерії моральності зазнають значної прагматизації. Процес адаптації супроводжувався редукцією пунктів з низьким рівнем значущості та високою унікальністю, що сприяло підвищенню структурної цілісності інструменту. В україномовну версію Шкали морального інтелекту увійшло три шкали («Просоціальна спрямованість», «Міжкультурна толерантність та повага» «Саморегуляція») та інтегральний показник морального інтелекту. В україномовній версії передбачається десять пунктів проти тридцяти в оригінальній. Показники внутрішньої узгодженості та конвергентної валідності факторів опитувальника виявилися достатніми. Нова модель показала відмінну дискримінантну валідність, що підтверджується низьким рівнем латентних інтеркореляцій між субшкалами. Загальні показники відповідності структури емпіричним даним вказали на високу структурну валідність опитувальника, що дозволяє розглядати Шкалу морального інтелекту як перспективний, надійний та лаконічний психодіагностичний інструмент в межах вітчизняного дослідницького простору.

Психологічний зміст поняття «ментальне здоров’я журналіста» в контексті професійної діяльності

Ольга Станіславівна Ярхо — Thu, 28 May 2026 12:06:09 +0000

У статті обґрунтовується психологічний зміст поняття "психічне здоров'я журналіста" як самостійного наукового конструкту. Актуальність проблеми зумовлена відсутністю формального теоретичного визначення конструкту «ментальне здоров’я журналіста» попри понад два десятиліття емпіричних досліджень. Мета дослідження — обґрунтувати психологічний зміст цього поняття через інтеграцію загальнопсихологічних моделей зі специфікою журналістської діяльності. Методи: систематичний аналіз п’яти загальнопсихологічних моделей (двоконтинуумна К. Кейса, шестивимірна К. Ріфф, PERMA, PMH-Scale, ProQOL), зіставлення їхніх пояснювальних спроможностей із характеристиками журналістської праці, верифікація на даних ІМІ (2022–2025). Результати показують, що шість характеристик журналістики — хронічний травматичний вплив як професійна вимога, коливання подвійної ролі, громадянсько-екзистенційна дуальність воєнного часу, тягар інформаційної війни, неможливість ротації та організаційна тиша — роблять існуючі моделі необхідними, але недостатніми. Запропоновано оригінальне визначення: психічне здоров'я журналістів — це двовимірний динамічний стан, що діє на чотирьох рівнях — індивідуальному, професійному, організаційному та структурному. Модель інтегрує рамкову модель подвійного континууму Кіза, модель ProQOL Штамма, евдемонічні виміри Ріфф та рефлексивний підхід Найдьонової. Верифікація за даними поздовжнього аналізу IMI (2022–2025) підтверджує здатність моделі враховувати як деструктивні, так і адаптивні тенденції. Перспективи включають емпіричне тестування за допомогою ProQOL, PMH-Scale та CD-RISC на вибірці українських журналістів.