Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Психологія»

Динаміка емоційних станів особистості в контексті сприйняття музичної композиції

Ганна Сергіївна Клімушева — 2025-06-30

У статті проведено обґрунтування необхідності дослідження цілісного впливу музичної композиції на емоційний стан особистості, актуальність якого полягає у недостатній вивченості проблеми сприйняття складних поєднань елементів музичного стимульного матеріалу. Метою статті було визначення змін в емоційному стані особистості, в контексті сприйняття цілісної музичної композиції, що базується на універсальних міфічних та культуральних мотивах подолання труднощів. Проведено експериментальне дослідження (застосовано простий план дизайну дослідження для рандомізованої групи з попереднім опитуванням), яке проводилося на групі з 99 учасників до та після прослуховування ними музичної композиції «Шлях героя», розробленої на основі роботи Дж. Кемпбела «Тисячоликий герой». Дослідження було реалізоване за допомогою таких методів, як: Шкала задоволеності життям Е. Дінера, Семантичний диференціал Ч. Осгуда, Шкала диференційних емоцій К. Ізарда та малюнковий тест «Дерево». Статистична обробка даних здійснювалася із застосуванням критерію знакових рангів Вілкоксена для порівняння залежних вибірок, критерію Манна-Уітні для порівняння незалежних вибірок, кластерного аналізу (метод к-середніх) критерію Краскелла-Уолліса для порівняння незалежних вибірок. За результатами дослідження було виявлено достовірний вплив прослуховування музичної композиції на учасників, який проявився в тому, що у них істотно збільшився рівень позитивності загальної самооцінки свого емоційного стану, відчуття його внутрішнього тонусу та енергійності, а також, - знизилася інтенсивність негативних переживань горя, гніву, відрази, презирства, страху, сорому, та депресивності. Крім того, було виділено чотири типи сприйняття музичної композиції, а саме: раціональний, почуттєвий, уяво-орієнтований та змішаний; проте ефект від впливу музичної композиції на емоційний стан слухача виявив вкрай слабкий зв’язок з типом сприйняття музичного матеріалу.

Від тягаря до ресурсу: роль саморефлексії у благополуччі молодих прокрастинаторів

Любов Миколаївна Яворовська — 2025-06-30

У статті досліджується взаємозв’язок між саморефлексією та психологічним благополуччям у молодих дорослих із середнім і високим рівнем прокрастинації. Актуальність дослідження зумовлена зростанням поширеності прокрастинації серед молоді, особливо в періоди життєвих змін та нестабільності. Метою було вивчення вікових відмінностей у зв’язку між саморефлексією та благополуччям у прокрастинаторів віком 25–35 років. Було застосовано як кількісні методи (шкали Лея, Ріфф, Дінера, Гранта), так і якісні (контент-аналіз проективної відповіді), а також факторний і кластерний аналіз. Результати показали, що у респондентів віком до 30 років саморефлексія або не мала значущого зв’язку із самоприйняттям, або виявляла негативну кореляцію з самоприйняттям, особливо коли домінувала поведінкова рефлексія. Натомість у респондентів віком понад 30 років виявлено позитивні зв’язки між саморефлексією та більшістю шкал психологічного благополуччя, зокрема у разі емоційної спрямованості рефлексії. Виявлено три типи прокрастинаторів: рефлексивний критичний, рефлексивний ефективний та нерефлексивний адаптивний. Саморефлексія високої якості, особливо емоційна, постала як важливий ресурс підвищення благополуччя

Теоретична модель долаючої поведінки цивільного населення в умовах воєнного стану

Марія Сергіївна Крапива — 2025-06-30

Цивільні особи, тобто ті верстви населення що не беруть безпосередньої участі у збройних конфліктах, виступають однією з найбільш незащищених соціальних категорій населення в період розгортання активних бойових дій. Зважаючи на це, дослідження особливостей подолання цивільним населенням стресу війни в умовах мінливого сьогодення, особливо в контексті російсько-українською війни, постає на нашу думку, вкрай актуальним. Метою даної статті виступає теоретико-методологічний аналіз психологічних особливостей долаючої поведінки цивільного населення в умовах воєнного стану та обґрунтування теоретичної моделі долаючої поведінки цивільного населення під час війни. Фундаментом теоретичної моделі долаючої поведінки цивільного населення під час війни постає профілактика стресу війни, яка є одним з найбільш вагомих, на нашу думку, чинників збереження психологічного благополуччя особистості. В статті проаналізовано долаючу поведінку як психологічний феномен, основні складові подолання стресу війни цивільними особами та обґрунтовано теоретичну модель долаючої поведінки цивільного населення під час війни, що включає також опис можливостей психопрофілактики можливих психологічних наслідків впливу війни на особистість. Було використано такі теоретичні методи дослідження: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, індукція, дедукція та моделювання. Зроблено висновок про те, що копінг-поведінка є багатовимірним психологічним феноменом, в основі процесу формування якого лежить розмаїття копінг-ресурсів, що системно визначають особливості структури реагування кожної окремої особи на ситуацію взаємодії зі стресом.

Тривожність та агресивність як психоемоційні реакції населення в умовах війни: географічний вимір

Ганна Володимирівна Павленко — 2025-06-30

У статті представлено результати дослідження, яке порівнює рівні тривожності та агресивності серед різних груп респондентів, що відрізняються за місцем перебування під час воєнного конфлікту в Україні. Згідно з результатами аналізу, рівень тривожності та агресивності значно варіюється залежно від місця проживання респондентів. Найнижчий рівень тривожності спостерігався серед тих, хто перебував за кордоном, де відсутність прямої загрози життю сприяла зниженню стресогенних факторів. Найвищий рівень тривожності був виявлений серед респондентів, які повернулися до України після перебування за кордоном, що можна пояснити контрастом між безпечною ситуацією за кордоном і небезпечними умовами на батьківщині. Аналогічні результати отримано і щодо рівня агресивності, де найнижчий рівень спостерігався у тих, хто перебував за кордоном, а найвищий — серед внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та респондентів, що залишилися у своїх домівках в умовах бойових дій. Найвищий рівень агресивності спостерігався серед ВПО та тих, хто залишався в Україні, де умови постійної загрози та адаптації до воєнного стану підвищують напруження й агресивність. Крім того, відзначено, що група, яка повернулася з-за кордону, демонструє підвищений рівень тривожності через стрес від повернення до зони конфлікту. Соціально-психологічний контекст перебування індивідів відіграє вирішальну роль у формуванні їх емоційних та поведінкових реакцій у контексті війни. Визначено, що в умовах постійної загрози для життя й адаптації до екстремальних ситуацій психосоціальна підтримка повинна бути орієнтована на підтримку резильєнтності та зменшення стресових реакцій, особливо серед груп, які повертаються до зони конфлікту.

Показники життєстійкості та адаптації до викликів війни серед освітян херсонщини

Оlena Pinchuk — 2025-06-30

У статті представлено результати дослідження ресурсів подолання стресу в освітянській спільноті, яка працює в умовах підвищеної психологічної напруги прифронтової зони. У дослідженні взяли участь педагоги, які працюють у прифронтовій зоні. Збір даних здійснювався за допомогою опитувальника, що включав твердження, спрямовані на оцінку частоти використання різних стратегій подолання стресу за 10-бальною шкалою. Результати дослідження виявили, що найбільш часто використовуваними ресурсами подолання стресу серед освітян є когнітивні стратегії, пов'язані з аналізом проблем та пошуком їх вирішення, а також духовні та філософські установки, що підтримують віру у власні сили та позитивне мислення. Фізична активність також відіграє значну роль у подоланні стресу. Кореляційний аналіз показав наявність статистично значущих позитивних зв'язків між емоційним станом та більшістю досліджуваних ресурсів. Особливо помірні кореляції виявлено з позитивним мисленням (r = +0,43), розумінням власного внутрішнього світу (r = +0,44), цілеспрямованістю (r = +0,389), а найсильніший позитивний зв'язок спостерігався зі звичкою піклуватися про себе та своє здоров'я (r = +0,523). Отримані висновки підкреслюють важливість комплексного підходу до підтримки психологічного благополуччя освітян, які працюють у складних умовах прифронтової зони. Зміцнення когнітивних навичок вирішення проблем, підтримка позитивного світогляду, заохочення фізичної активності та формування звички до самотурботи є ключовими напрямками психологічної допомоги та підтримки стійкості педагогів. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на вивчення специфічних механізмів впливу різних ресурсів на емоційний стан та розробку ефективних інтервенцій для цієї вразливої професійної групи.

Особливості психічної регуляції емоційного стану студентів в умовах впливу стресорів воєнних дій

Віктор Володимирович Плохіх — 2025-06-30

Досліджуються проблемні аспекти організації спрямованої взаємодії свідомого і неусвідомлюваного рівнів регуляції емоційних станів студентів в умовах стресогенних впливів. Метою дослідження є визначення особливостей взаємозв’язку представленого складовими емоційного інтелекту свідомого і вираженого через психологічні захисти несувідомлюваного рівнів психічної регуляції емоційних станів студентів в умовах тривалого впливу стресорів воєнних дій. Досліджуваними були 84 студенти (вік в роках: Me = 20; min = 18; max = 25). В емпіричному дослідженні застосовувалися наступні методики: «Діагностика емоційного інтелекту» Н. Холла (для діагностики складових свідомого рівня регуляції емоційного стану), “Індекс життєвого стилю” (для діагностики автоматизмів психологічних захистів); «Шкала психологічного стресу» PSM-25 (для визначення стресогенного психічного напруження); Фрайбурзький особистісний опитувальник, форма В (для визначення неадаптивних психічних станів). Результати. Встановлено, що стресогенне психічне напруження досліджуваних обернено пов’язане з їх здатністю до управління власними емоціями (Rs = -.375; p = .000) і з інтегральним показником конструкту емоційного інтелекту (Rs = -.232; p = .034). У більшості випадків показники складових конструкту емоційного інтелекту обернено статистично пов’язані з показниками виразності психологічних захистів. Стресогенне психічне напруження прямо пов’язано з загальною напругою психологічних захистів (Rs = .498; p = .000) і з психологічними захистами регресії (Rs = .593; p = .000), заміщення (Rs = .497; p = .000), компенсації (Rs = .249; p = .022), гіперкомпенсації (Rs = .367; p = .001). Виразність стресогенного психічного напруження і психологічних захистів прямо пов’язана з підсиленням неадаптивних станів досліджуваних. Висновки. Встановлено, що в умовах стресогенного впливу воєнних дій активація свідомого і неусвідомлюваного рівнів регуляції емоційних станів у студентів переважно має різну спрямованість. Доведено, що можливості свідомого рівня доцільної саморегуляції студентами емоційних станів ефективно реалізуються при незначному рівні стресогенного психічного напруження і вже при середньому рівні стресостійкості особистісної організації. Виявлено, що значна активація більшості психологічних захистів при помірному стресогенному психічному напруженні пов’язана з високим рівнем виразності тих станів і особистісних властивостей студентів, які відповідають тенденції розвитку дистресу.

Особливості життєстійкості та копінг-стратегій цивільного населення України під час повномасштабної війни: роль соціальної підтримки

Антон Юрійович Швалб — 2025-06-30

У статті висвітлено результати емпіричного дослідження життєстійкості та копінг-стратегій цивільного населення України в умовах повномасштабної війни, з особливим акцентом на роль соціальної підтримки. Актуальність теми зумовлена потребою в розумінні психологічних ресурсів, що сприяють адаптації в умовах воєнної кризи. Метою дослідження було проаналізувати взаємозв’язок між рівнем життєстійкості, копінг-стратегіями та сприйняттям соціальної підтримки у респондентів із різним регіональним статусом та досвідом вимушеного переміщення. У дослідженні взяли участь 312 осіб із різних регіонів України. Застосовано такі методи: шкала життєстійкості (Connor–Davidson Resilience Scale), опитувальник COPE та шкала соціальної підтримки Multidimensional Scale of Perceived Social Support. Кореляційний аналіз показав позитивний зв’язок між життєстійкістю та адаптивними копінг-стратегіями, зокрема активним подоланням і плануванням. Регресійний аналіз виявив, що найсуттєвішими предикторами життєстійкості виступають емоційна підтримка з боку родини та використання конструктивних копінгів. Результати дослідження мають практичне значення для розробки психосоціальних інтервенцій в умовах тривалих кризових ситуацій.

Еволюція поняття учбової задачі в розвивальному навчанні

Volodymyr Riepkin — 2025-06-30

У статті розглідається еволюція поняття учбової задачі в контексті розвивального навчання, акцентуючи увагу на внеску Харківської дослідницької групи. Виділено два взаємодоповнюючі функціональні компоненти учбової задачі: "власне учбова підзадача" (зміни в мисленні для конструювання нового способу дії) та "учбово-практична підзадача" (власне конструювання способу дії). Це дозволяє суттєво доповнити розуміння розвитку суб'єкта учбової діяльності в процесі постановки та вирішення учбової задачі. Особлива увага приділяється значенню ментальних цілей учня, адже без їх самостійної постановки учбова діяльність втрачає свій розвивальний характер і зводиться до простого засвоєння. Уточнюються погляди на дію аналізу та перетворення моделі в процесі вирішення учбової задачі, а також роль оцінки, яка виконується на всіх етапах постановки й вирішення учбової задачі, об'єднуючи ключові дії в цілісний акт учбової діяльності.

Медіаторна роль рис емоційного інтелекту у взаємозв’язку між колективною травмою та посттравматичним зростанням

Олена Володимирівна Милославська — 2025-06-30

Статтю присвячено визначенню медіаторної ролі рис емоційного інтелекту у взаємозв’язку між колективною травмою та посттравматичним зростанням. Метою статті є визначення медіаторної ролі рис емоційного інтелекту у взаємозв’язку між колективною травмою та посттравматичним зростанням. В якості психодіагностичного інструментарію була розроблена авторська анкета, що складається з двох шкал. Перша шкала демонструє вплив історичної травми, досвіду попередніх поколінь; друга шкала відображає вплив колективної травми, а саме війни, на особистість. Також були використані методики «Опитувальник посттравматичного зростання» (Р. Тадеші, Л. Калхаун) та «Риси емоційного інтелекту» (К. Петрідес). В якості математико-статистичних методів було використано коефіцієнт рангової кореляції Спірмена та медіаторний аналіз. Отримані результати свідчать про те, що зниження рівня соціальних навичок, характерне для осіб з досвідом участі у воєнних подіях, може виступати значущим бар’єром на шляху до розвитку так званої «сили особистості» – важливого компонента посттравматичного зростання. Виявлена тенденція до медіаторної ролі соціальності, як риси емоційного інтелекту, в зв’язку між травматичним досвідом і компонентом посттравматичного зростання свідчить про те, що соціальні ресурси (зокрема, навички ефективної взаємодії, емоційної експресії та асертивної поведінки) відіграють важливу функцію у процесі подолання наслідків травматизації.

Адаптація україномовної версії шкали інтенсивності бойового досвіду (CES-UA)

Дар’я Михайлівна Касіяненко — 2025-06-30

Мета дослідження полягала в адаптації україномовної версії оригінальної Combat Exposure Scale (CES; Keane et al., 1989), у перекладі як Шкала інтенсивності бойового досвіду (CES-UA), для використання в психологічній практиці щодо військовослужбовців, ветеранів та учасників бойових дій. Ця шкала є одним з найбільш широко використовуваних інструментів самозвіту для оцінки різноманітних бойових ситуацій, які переживає військовослужбовець. Незважаючи на визнану теоретичну та практичну цінність шкали серед психологів усього світу, в Україні досі відсутня її психометрично обґрунтована версія. З огляду на це, а також на безпосередню актуальність питань психологічного забезпечення військовослужбовців в умовах повномасштабної війни росії проти України, виникає нагальна потреба у заповненні цієї прогалини.

Методи. У межах цього дослідження було здійснено повний переклад і культурну адаптацію Combat Exposure Scale (CES) українською мовою, а також представлено її психометричні характеристики. Переклад опитувальника з англійської мови на українську здійснювався за процедурою прямого та зворотного перекладу. До процесу перекладу були залучені: професійний перекладач, білінгви — ветерани з бойовим досвідом і викладачі університетів.

У дослідженні взяли участь 513 військовослужбовців-чоловіків, з яких 436 заповнили опитувальник через онлайн-сервіс Google Forms, а 77 — у паперовому форматі. Аналіз отриманих даних проводився із використанням статистичного програмного середовища R (R Core Team, 2024) та Rstudio (Posit, 2024).

Статистичні процедури включали описову статистику, конфірматорний факторний аналіз, оцінку внутрішньої узгодженості, інваріантності та аналіз валідності змісту.

Результати. За допомогою конфірматорного факторного аналізу було доведено одновимірну структуру опитувальника української версії Шкали інтенсивності бойового досвіду (CES-UA), більшість статистичних індексів продемонстрували відмінну ступінь відповідності теоретичної моделі емпіричним даним (CFI = 0.999, TLI = 0.998, SRMR = 0.034).

Надалі ця модель була проаналізована на відповідність ключовим психометричним характеристикам. Як результат, доведено різними статистичними методами, що шкала діагностики інтенсивності бойового досвіду має високу надійність (α = 0.91, ordinal α = 0.95, ω = 0.93, CR = 0.94), підтверджену конвергентну (AVE = 0.729) та дискримінантну (HTMT = 0.046) валідність, а також інваріантність вимірювання за віковими групами.

Висновок. Українська версія Шкали інтенсивності бойового досвіду (CES-UA) є надійним і валідним інструментом та рекомендована для використання з україномовними військовослужбовцями й ветеранами як у клінічній практиці, так і в наукових дослідженнях.

Психометричні властивості опитувальника вимог освітнього середовища

Валерій Олександрович Олефір — 2025-06-30

Метою дослідження було створення психометрично обґрунтованого україномовного опитувальника вимог освітнього середовища. В основу розробки покладено модель вимог та ресурсів роботи і навчання адаптовану до студентського контексту: Шкали вимог та ресурсів навчання К. Мокгеле та С. Ротмана і Опитувальника вимог та ресурсів роботи А. Бейкера. На основі аналізу існуючих інструментів та теоретичних положень було сформовано початкову версію опитувальника, що включає три шкали: навчальне навантаження, ясність вимог та адекватність вимог. Дослідження проводилося на вибірці з 283 студентів українських університетів (кількісне співвідношення – 61,0% жінок, 39,0% чоловіків; M_age = 20, SD = 1,5). Статистичні аналізи виконувалися за допомогою програмного забезпечення R та RStudio. Для розрахунку описової статистики, оцінки надійності, проведення конфірматорного факторного аналізу (КФА) та аналізу інваріантності вимірювань використовувалися пакети bruceR (Bao, 2023) і lavaan (Rosseel, 2012). Статистичний аналіз, зокрема конфірматорний факторний аналіз, підтвердив трифакторну структуру опитувальника та його високу надійність. Було встановлено вимірювану інваріантність опитувальника за статтю: і чоловіки, і жінки однаково сприймають пункти опитувальника. Отримані результати свідчать про валідність розробленого інструменту для оцінки вимог навчального середовища, що може бути використаний у психологічних дослідженнях та освітній практиці.

Диспозиційні предиктори професійного благополуччя в контексті мотиваційно-ціннісної моделі

Олена Василівна Войтенко — 2025-06-30

Різні аспекти професійного благополуччя в основному пояснюються організаційними факторами, тому сьогодні залишаються недостатньо вивченими диспозиційні чинники, що сприяють благополуччю працівника у професійному контексті. Метою цього дослідження була емпірична перевірка наявності та характеру зв’язку між індивідуально-психологічними властивостями працівників та їх професійним благополуччям у контексті мотиваційно-ціннісної моделі. Відповідно до мети цього дослідження було застосовано метод поперечного зрізу з використанням Шкали задоволеності роботою (JSS) Спектора, Утрехтської шкали залученості до роботи (UWES) Шауфелі та Беккера, Бергенської шкали трудоголізму (BWAS) Андреассена та ін., Короткої шкали самооцінки Розенберга (B-RSES), короткої форми загальної шкали самоефективності. (GSE-6) Шварцера та Єрусалима, Шкали автентичності (AS) Вуда та ін., Короткої шкали внутрішньо-зовнішнього локусу контролю–4 (IE-4) Ковальової. Учасниками опитування стали 167 викладачів вищої школи України. Статистичний аналіз містив аналіз кореляцій, дисперсійний аналіз, порівняльний аналіз груп за t-критерієм Ст’юдента. За результатами дослідження підтверджено прогнозуючі можливості диспозиційних чинників у передбаченні професійного благополуччя, зокрема показників залученості у робочі процеси, самооцінки, самоефективності, внутрішнього локусу контролю, а також негативний вплив одного з показників автентичності – самовідчуження. У межах мотиваційно-ціннісної моделі професійного благополуччя цей результат є цінним підтвердженням важливості для професійного благополуччя здатності працівника успішно контролювати професійне середовище та впливати на нього; впевненості у своїх можливостях і хорошого знання себе та розуміння власних переживань, пов’язаних з роботою, що, в сукупності, дає більше шансів для реалізації власних прагнень.