Смисложиттєві орієнтації жінок, які зазнали перинатальних втрат

Анотація

В статті розглядається питання сучасної перинатальної психології, які стосуються проблеми переживання екзистенціальної кризи, а саме - особливостей смисложиттєвих орієнтацій жінок репродуктивного віку с досвідом бажаної вагітності. Проведено порівняльний аналіз смисложиттєвих орієнтацій жінок, які зазнали перинатальних втрат, та жінок без перинатальних втрат в анамнезі, які мають дітей. Зафіксовано наявність значущих відмінностей в життєвій цінності «активне життя». Жінки, які зазнали перинатальних втрат, мають істотно вищій показник рівню прояву цієї цінності, оскільки їх активність є опосередкованою життєвими цілями високої особистісної значущості, головною з яких є виношування та народження дитини, тоді як активність матерів без перинатальних втрат в анамнезі співвідноситься з їх гедоністичними смислами. Екзистенціальні смисли жінок із втратами вагітностей або новонароджених, пов’язані з їх уявленнями про сімейне щастя і потребами в ньому, тоді як у жінок, чиї вагітності мали благополучні завершення, смисли обумовлені цінністю любові та власної свободи, остання з яких підпорядковується свідомому контролю жінок. Цінність свободи, як можливість реалізувати власні цілі, у жінок, які зазнали перинатальних втрат, обумовлена потребами у виконанні свого життєвого призначення та пошуку смислів життя, у жінок-матерів без втрат в анамнезі – цінністю самого життя в усіх його проявах. В цілому, жінки, які зазнали перинатальних втрат, попри виражену невпевненість у собі, обумовлену відчуттям власного провалу у виношуванні дитини, мають тенденцію будувати життя згідно зі своїми смисложиттєвими орієнтаціями, пріоритетними з яких є статус материнства, активна реалізація в діяльності та альтруїстична самореалізація, що, на нашу думку, робить життя жінок більш упорядкованим та продуктивним, дозволяє відновити уявлення про себе, як про людину, життя якої склалося.