«ЕТИКА ЖИТТЯ» ЯК ТЕРМІН «МЕТАДИСКУРСУ» ФІЛОСОФІЇ (М. ФУКО – ДЖ. АГАМБЕН)
Анотація
Титульною темою цього тексту є філософія. Відповідно, лейтмотивом і робочою перспективою його слугує наступне – говорити не про біоетику, а про філософію. Можна спробувати бачити цей текст фрагментом деякої «метатеорії філософії». Не в смислі деякої «філософії про філософії». В тому дусі, в якому М. Мамардашвілі й О. П’ятигорський говорять про «метатеорію свідомості»: взяти певні витвори, які виробляються всередині працюючої філософії («філософій») і побачити їх як деяке іманентне «окольне» твердження філософії не про проблеми, які в ній фігурують, а про статус і санкцію (по)дії, в якій це відбувається. Автор дуже прагнув би того, щоб така можливість-побачити була б реалізована (а отже, доведена) як така, у читанні, тобто читачами. Втім, автор був би зовсім не проти того, щоб описана можливість-побачити була спростована в читанні. А отже в будь-якому випадку, автор, звичайно, геть необґрунтовано і незаслужено, хоче того, розраховувати на що в нього нема жодних підстав – читацької участі у цій його спробі. Конкретніше й точніше, план полягає у тому, щоб (ви)вести з «біоетики» як пункту мислення якусь (на додаток до інших) потенційовану перспективу розуміння певних унікальних, непересічних і визначальних щодо сьогоденного мислення (але, разом з цим – до мислення сьогодення) концептів, що реалізовані в сучасній філософії. Тим більше, що тематизовані тут концепти і автори, обрані чи то внаслідок випадковості, чи то за інтуїцією якоїсь внутрішньої форми – ми самі гадаємо, що таких випадковостей не буває, схоже, спонукають до подібної мотивації і подібної дискурсії.
Насправді, ці мислителі не спрямовані на формулювання (біо)етичного – нормативного й імперативного – дискурсу у класичному сенсі. Для кожного з них «біоетика» не володіє автономією, не продукує автономних продуктів, не має власних підвалин. Натомість, «біоетика» для них є певним дериватом і ефектом дії сингулярної концептуальної філософської візії та її кардинальних припущень. Нарешті, ці мислителі концептуально близько сприймають сферу політичного. Разом з тим, політика – по-різному, але в кожного з двох – функціонує не як предметно артикульована сфера «політичних речей», але як сфера онтологічної симптоматики і онтологічної симуляції входження – всередині світу – порядку підстав (маємо розуміти: онтологічна симуляція належить до онтології світу, а не до світу).
Відповідно, важливим застереженням є те, що ми не намагаємося дати переказ чи тлумачення концептів обраних двох авторів (які, як і всі концепти такого рівня, мають відкритий горизонт можливого бути побаченим (помисленим) на тлі наявно (презентовано) побаченого) – це, вочевидь, неможливо у такому огляді; це неможливо також з огляду на недостатній для цього потенціал і внутрішні ресурси самого автора. Але це не дуже і доречно. Ми намагаємося «намацати» рамку, в якій «метамова» філософії (у сказаному сенсі) виголошується більш-менш членороздільно...
Завантаження
Посилання
Agamben, G. (1995). Homo sacer: Il potere sovrano e la nuda vita. Torino, Italy: Giulio Einaudi Editore.
Agamben, G. (1998). Quel che resta di Auschwitz: L’archivio e il testimone (Homo sacer III). Torino, Italy: Bollati Boringhieri.
Agamben, G. (2011). Altissima povertà: Regole monastiche e forma di vita (Homo sacer IV, 1). Vicenza, Italy: Neri Pozza.
Agamben, G. (2016). The use of bodies: Homo sacer IV, 2 (A. Kotsko, Trans.). Stanford, CA: Stanford University Press.
Bettelheim, B. (1960). The informed heart: Autonomy in a mass age. Glencoe, IL: Free Press.
Borges, J. L. (1944). Ficciones. Buenos Aires, Argentina: Sur.
Celan, P. (1986). Gesammelte Werke: Gedichte (Vol. 1). Frankfurt am Main, Germany: Suhrkamp.
Foucault, M. (1975). Surveiller et punir: Naissance de la prison. Paris, France: Gallimard.
Foucault, M. (1976). Histoire de la sexualité I: La volonté de savoir. Paris, France: Gallimard.
Foucault, M. (2004). Naissance de la biopolitique: Cours au Collège de France (1978–1979). Paris, France: Seuil; Gallimard.
Foucault, M. (2004). Sécurité, territoire, population: Cours au Collège de France (1977–1978). Paris, France: Seuil; Gallimard.
Habermas, J. (1985). Der philosophische Diskurs der Moderne: Zwölf Vorlesungen. Frankfurt am Main, Germany: Suhrkamp.
Hu, J. (2025). The digitization of life: The biopolitics in the era of digital capitalism. The Journal of New Paradigm Research, 81(7), 508–526. https://doi.org/10.1080/02604027.2025.2563492
Lazzarato, M. (2021). Capital hates everyone: Fascism or revolution. Los Angeles, CA: Semiotext(e).
Lazzarato, M. (2023). Guerra e moneta: Imperialismo del dollaro, neoliberalismo, rotture rivoluzionarie. Roma, Italy: DeriveApprodi.
Lazzarato, M. (2025). War and money: The imperialism of the dollar. London, United Kingdom: Verso.
Madarasz, N. (2013). Foucault and the question of life. Parrhesia, 18, 72–90.
Madarasz, N. (2014). Life, politics, and epistemology after Foucault. Angelaki, 19(3), 101–118.
Madarasz, N. (2015). Biopolitics as a problem of modernity. Continental Philosophy Review, 48(2), 215–232.
Madarasz, N. (2017). Biopolitics and medical epistemology. History of the Human Sciences, 30(4), 89–107.
Madarasz, N. (2019). Biopolitics between science and power. Foucault Studies, 26, 120–138.
Sloterdijk, P. (1999). Regeln für den Menschenpark: Ein Antwortschreiben zu Heideggers Brief über den Humanismus. Frankfurt am Main, Germany: Suhrkamp.
Zubarieva, O. (2020). Biovlada v prostori suchasnoho mista: Modusi reprezentatsii. Hrani, 23(10), 16–23.
Stehnii, O. (2021). Biopolitics during the COVID-19 pandemic: dilemmas of public safety and freedom. Sociology: theory, methods, marketing, 2, 181–196., 2, 181–196. https://doi.org/10.15407/sociology2021.02.181 (In Ukrainian).
Tymofieiev, O. V. (2020). An attempt to read Giorgio Agamben: aesthetics, politics, theology. Raleigh, NC: Lulu Press, Inc. (In Ukrainian).
Авторське право (c) 2026 Ігор Мінаков
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
3.gif){kind=logo}
