СУБ’ЄКТИВНОСТІ МЕДИКАЛІЗОВАНОГО СУСПІЛЬСТВА

Анотація

У статті пропонується аналіз схибленого на питаннях здоров’я сучасного суспільства, що розуміється як оперативний результат політики здоров’я та чергова фаза розширення тієї медикалізації, чий сенс і значення в основному були визначені в рамках концепту біополітики майже півстоліття тому, і яка набула додаткової актуальності у зв’язку зі застосуванням у відповідь на нещодавню пандемію певною мірою фукольдіанських за характером та безумовно новітніх за технічним забезпеченням медико-політичних заходів. Сьогодні, незважаючи на різноманітність теорій та концептуалізацій шуканого-бажаного «здоров’я-та-благополуччя», у вимірі медикалізованого суспільства усіляко ідеалізується той медико-свідомий суб’єкт, який через свою активність, поінформованість та ініціативність набуває шансів бути процвітаючим та соціально затребуваним. Саме таке уявлення-себе через медичний погляд, що стає все більш витонченим і пануючим, визначає та розмічає поле виникнення, комунікації та «співпраці» медикалізованих суб’єктивностей, обумовлюючи манери їхнього конструювання. Вдовж лінії загального розгортання біополітики – від «дисципліни» до «контролю» й прямуючи далі, через розмаїття «самоконтроля», – послідовно з’являються та, додаючись один до одного, розташовуються так звані «пацієнт», «споживач» і «хакер» – уособлення відповідних ставлень до здоров’я, практик і технік, задіяних у цих ставленнях як домінуючі, та типові ефекти певних ставлень, тобто, суб’єктивності. Розрізнюючись рівнем активності на ринку медичних послуг, керованістю з боку влади, обізнаністю щодо наукового знання, оцінками інституціолізованої медицини й чинних систем охорони здоров’я, вони, однак, є однорідними щодо уявлення про «себе» як про обчислюване біологічне тіло, яке випромінює дані, що свідчать про стан здоров’я, – та через чиє постійне опрацювання кожен може дістатися найвищих показників продуктивності та придатності.