(КІБЕР)ПРОСТОРИ ДОЗВІЛЛЯ
Анотація
У статті визначається специфіка розвитку сучасного суспільства як простору дозвілля. Зокрема вирізняються ключові кіберпростори дозвілля. Зазначається, що розвиток суспільства з другої половини ХХ століття полягає саме у звільненні часу і формуванні просторів дозвілля, коли людина віддана сама собі, не вирішує проблеми, пов’язані з виживанням чи суспільними обов’язками. Зазначається, що сучасна людина заповнює вільний час переважно (розважаючись) в інтернеті. Відтак, сучасний соціальний світ, що створений новітніми технологіями, є кіберпростором дозвілля, в якому люди все більше щось виробляють, створюють, займаються певною діяльністю насамперед задля розваги. На нашу думку, ці простори, що щільно перетинаються, визначаються прагненням людини до спілкування, гри, творчості та споживання. На відміну від філософської традиції, що більшою мірою орієнтувалася на так звані позитивні форми дозвілля (саморозвиток, освіта, творчість), коли розваги розглядалися лише як один із різновидів дозвілля, на нашу думку, сучасні кіберпростори дозвілля відповідають саме розважальному ставленню людини до себе й світу й зрештою конституюють саме таке ставлення як своєрідну світоглядну перспективу, формують людину (кібер)дозвілля. Людина (кібер)дозвілля демонструє своє прагнення до: спілкування як можливості само/взаємо-(ре)презентації, що втілюється в пошуках різних форм спільності; ігрового характеру само/взаємо-удосконалення, що презентує відмінності й особистісні здобутки; творчої діяльності, що маніфестує само/взаємо-винаходження особистостей, і зосередженість саме на продуктах діяльності, які можуть вільно споживатися, стимулюючи створення нового.
Завантаження
Посилання
Bouwer, J.; Leeuwen, M. van. (2017). Philosophy of leisure: foundations of the good life. New York: Routledge.
Giddens, A. (1964). Notes on the Concepts of Leisure and Play. Sociological Review, XII, 73–89.
Himanen, P. (2001). The Hacker Ethic and the Spirit of the Information Age. New York: Random House.
Khrabrov, H. O. (2022). Peer-to-peer (post)authorship. The Journal of V. N. Karazin Kharkiv National University, Series "Philosophy. Philosophical Peripeteias", 67, 69-75. https://doi.org/10.26565/2226-0994-2022-67-8 (In Ukrainian).
Khrabrov, H. O. (2023). Decentration of authentic authoritative author. The Journal of V. N. Karazin Kharkiv National University, Series "Philosophy. Philosophical Peripeteias", 68, 52-59. https://doi.org/10.26565/2226-0994-2023-68-6 (In Ukrainian).
MacIntyre, A. (1999). Dependent Rational Animals: Why Human Beings Need the Virtues. Chicago: Open Court Publishing Company.
Petrov, V. E. (2017). The social space of the cinematograph: thesis for the degree of Candidate of Philosophical Sciences: specialty 09.00.03 - social philosophy and philosophy of history. Kharkiv: V. N. Karazin Kharkiv National University. (In Ukrainian).
Ramsay, H. (2005). Reclaiming leisure: art, sport, and philosophy. New York: Palgrave Macmillan.
Rosanvallon, P. (2006). Utopian capitalism. History of the idea of the market / Trans. E. Marycheva. Kyiv: Ed. house "Kyiv-Mohyla Academy". (In Ukrainian).
Seltzer, C. (2011). Coney Island: the limits and possibilities of leisure in turn of the century American culture. Washington, D.C.: Georgetown University.
Shabanova, Y. O. (2023). Social networks in the anthropological dimension of metamodern. Digital transformations in culture: Scientific monograph. Riga: «Baltija Publishing», p. 330-346. https://doi.org/10.30525/978-9934-26-319-4-19 (In Ukrainian).
Schivelbusch W. (2018). Things and people. Essay on consumption / trans. O. Yudin. Kyiv: Nika Center; Lviv: Anetta Antonenko Publishing House. (In Ukrainian).
Авторське право (c) 2023 Георгій Храбров
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
3.gif){kind=logo}
