МЕТАФІЗИЧНІ ПІДСТАВИ ДОБРА
Анотація
Стаття присвячена розгляду метафізичних підстав етики добра. У якості феномена, природа якого є трансцендентною, добро розкриває себе в двох проективних оптиках. Йдеться з одного боку, про онтологічні аспекти етики добра, що виступає як модус спільного буття. З іншого, про релевантність доброчинної природи людини принципам етики добра. Таким чином, добро складає основу, вихідний операційний модус спів-буття. Феномен володіє об’єктивними властивостями і універсальним характером. Іншими словами, добро складає умову, природу порядку самого буття. Цю логіку простежує вже Сократ, ототожнюючи благо, знання і чесноти. Набуваючи статус знання сущого, реального – Істини, яка відкриває людині суть її призначення, вдосконалює і перетворює її особистість, добро-благо є живе знання. Йдеться про духовні знаннях, що відкриваються людині, що пізнає в процесі освоєння навколишнього світу, наповнюють її змістом, надають унікальності. Тобто це живе знання, спрямоване на вдосконалення образу, його духовний розвиток, зростання. А, отже, проекція знання-блага на рівень соціуму виступає механізмом організації та підтримки соціального порядку. Пізнаючи через соціальний контекст етичні принципи добра (любові, поваги, співучасті тощо), людина осягає закони духовного порядку, невід’ємною частиною якого він є, усвідомлює себе реального, унікального, знаходить зв’язок з дійсністю. Реіфікація даних принципів в культурних Універсал відкриває людині навколишній світ як єдиний Цілого, невід’ємною частиною якого є і він сам. За допомогою експлікації смислів, культура «вводить» особистість в складене раніше символіко-комунікативний простір, формуючи здатність до розуміння, з повідомленням, з-участі, в цілому формує орієнтацію на спільність, цілісність соціальних відносин. Саме в цій перспективі відкриває себе питання благополуччя як принципу влади духовних знань, що реалізується у відповідності людини принципам етики добра.
Завантаження
Посилання
/Посилання
Aristotle. (1983). Works (Vol. 4. Nicomachean Ethics). (A. I. Dovatur, Trans., Ed.). Мoscow: Mysl.
Berdyaev, N. (1931). About the Appointment of the Person. Paris: Modern Notes, 1931. (In Russian).
Brodetskaya, Yu. (2014). Community Human Relations. Dnepropetrovsk. (In Russian).
Brodetskaya, Yu. (2017). The Phenomenon of the Society Integrity. Dnipro. (In Ukrainian).
Dionysius the Areopagite. (2006). Corpus of Works. (G. Prokhorov, Trans.). Saint Petersburg: Oleg Abyshko Publishing House. (In Russian).
Diogenes Laertius. (1979). Lives, Teachings, and Sayings of Famous Philosophers. (M. Gasparov, Trans.). Moscow: Mysl. (In Russian).
Frank, S. (1922). Brief Introduction to Philosophy. Saint Petersburg: Academy. (In Russian).
Frank, S. (1990). The Unknowable. Ontological Introduction to the Philosophy of Religion. Мoscow: Pravda. (In Russian).
Frank, S. (2003). Reality and Man. Metaphysics of Human Existence. In S. Frank, God is with Us (pp. 133–438). Мoscow: AST. (In Russian).
Frank, S. (1992). Spiritual Foundations of Society. Мoscow: Republic. (In Russian).
Frank, S. (1995). On the Subject of Knowledge. The Soul of Man. Saint Petersburg: Nauka. (In Russian).
Guseinov, A. (Ed.). (2015). Ethics: Textbook. Мoscow: Yurayt, 2015. (In Russian).
Heidegger, М. (1997). Being and Time. (V. Bibikhin, Trans). Мoscow: Ad Marginem. (Original work published 1927). (In Russian).
Heidegger, M. (1993). Works and Reflections of Different Years. (A. Mikhailov, Trans). Мoscow: Gnosis. (In Russian).
Jaeger, W. (1954-1955) Paideia, die Formung des Griechischen Menschen (Bd. 1–3). Berlin: W. de Gruyter. (Original work published 1933).
Kukina, E. (2009). “Paideia”: the Essence and Significance in the Historical and Modern Sense. Gumanitarnyye i Sotsialnyye Nauki – Humanities and Social Sciences, 5, 33–40. (In Russian).
Metropolitan of Minsk and Slutsk. (2006). Problem of Evil in Orthodox Theology. The Problem of Evil and Theodicy: Materials of the Intern. conf. Moscow, June 6–9. Мoscow. (In Russian).
Pigalev, A. (2001). Culture as Integrity. Volgograd: Volgograd State University. (In Russian).
Plato. (1998). State. Laws. Politician. (A. Egunov, S. Sheinman-Topshtein, Trans.). Мoscow: Mysl. (In Russian).
Solovyov, V. (1988). Works (Vol. 1). Мoscow: Mysl. (In Russian).
Solovyov, V. (1989). Works (Vol. 2). Мoscow: Mysl. (In Russian).
Skovoroda, G. (1973). Works (Vol. 1). Мoscow: Mysl. (In Russian).
Skovoroda, G. (1973). Works (Vol. 2). Мoscow: Mysl. (In Russian).
Vinogradov, V. (1994). History of Words. Мoscow: Tolk. Retrieved from http://wordhist.narod.ru. (In Russian).
Zoya, L. (2004). Individuation and Paideia. Zhurnal Prakticheskoy Psikhologii i Psikhoanaliza – Journal of Practical Psychology and Psychoanalysis, 2. Retrieved from http://psyjournal.ru/articles/individuaciya-i-paydeyya. (In Russian).
Аристотель. Сочинения: в 4-х т.; т. 4. Никомахова этика / пер. и ред. А. И. Доватура. М.: Мысль, 1983. 321 с.
Бердяев Н. О назначении человека. Опыт парадоксальной этики. Париж: Современные записки, 1931. 320 с.
Бродецкая Ю. Общество человеческих отношений: в поисках утраченной целостности: монография. Днепропетровск: Инновация, 2014. 370 с.
Бродецька Ю. Феномен цілісності суспільства: монографія. Дніпро, 2017. 365 с.
Виноградов В. История слов. М.: Толк, 1994. URL: http://wordhist.narod.ru.
Дионисий Ареопагит. Корпус сочинений / пер. с греч., вступ. ст. Г. М. Прохорова. СПб: Изд-во Олега Абышко, 2006. 463 с.
Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов / пер. с древнегреч. М. Л. Гаспарова. М.: Мысль, 1979. 624 с.
Зойя Л. Индивидуация и пайдейя. Журнал практической психологии и психоанализа. 2004. № 2. URL: http://psyjournal.ru/articles/individuaciya-i-paydeyya.
Кукина Е. «Пайдейя»: сущность и значение в историческом и современном понимании. Гуманитарные и социальные науки. 2009. № 5. С. 33–40.
Митрополит Минский и Слуцкий. Проблема зла в православном богословии. Проблема зла и теодицеи: Материалы междунар. конф. Москва, 6–9 июня 2005. М., 2006. 239 с.
Пигалев А. Культура как целостность. Волгоград: ВГУ, 2001. 468 с.
Платон. Государство. Законы. Политик / пер. с греч. А. Н. Егунова, С. Я. Шейнман-Топштейн. М.: Мысль, 1998. 798 с.
Соловьев В. Сочинения: в 2-х т.; т. 1. М.: Мысль, 1988. 823 с.
Соловьев В. Сочинения: в 2-х т.; т. 2. М.: Мысль 1989. 736 с.
Сковорода Г. Сочинения: в 2-х т.; т. 1. М.: Мысль, 1973. 531 с.
Сковорода Г. Сочинения: в 2-х т.; т. 2. М.: Мысль, 1973. 574 с.
Франк С. Введение в философию в сжатом изложении. CПб.: Академия, 1922. 96 с.
Франк С. Непостижимое. Онтологическое введение в философию религии. М.: Правда, 1990. 607 с.
Франк С. Реальность и человек. Метафизика человеческого бытия. Франк С. С нами Бог. М.: АСТ, 2003. С. 133–438.
Франк С. Духовные основы общества. М.: Республика, 1992. 511 с.
Франк С. О предмете познания. Душа человека. СПб.: Наука, 1995. 665 с.
Хайдеггер М. Бытие и время / пер. с нем. В В. Бибихина. М.: Ad Marginem, 1997. 451 с.
Хайдеггер М. Работы и размышления разных лет / пер. с нем. А. В. Михайлова. М.: Гнозис, 1993. 464 с.
Этика: учебник для бакалавров / под общ. ред. А. А. Гусейнова. М.: Юрайт, 2015. 569 с.
Jaeger W. Paideia, die Formung des Griechischen Menschen. Bd. 1–3. Berlin: W. de Gruyter, 1954-1955.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).