«Культура мовлення» як стратегічно важлива дисципліна в сучасному освітньому процесі

Анотація

Погляди О. О. Потебні на комплекс питань, пов’язаних із мовою, національністю, денаціоналізацією, вкрай суголосні сучасній соціополітичній ситуації. Звертаємося до цієї ж проблематики в переломний момент сьогодення: в умовах, з одного боку, активного націєтворення, повернення до витоків української мови й культури, з іншого – мовної та поведінкової невизначеності, досі притаманної деяким верствам суспільства, зменшення рівня спілкування українською (порівняно із 2022 роком).

Мета статті полягає в приверненні суспільної уваги до «Культури мовлення» як стратегічно важливої дисципліни у формуванні «українознавчого світогляду».

Її універсальний характер обумовлений тим, що вона знаходиться на перетині багатьох лінгвістичних і нелінгвістичних наук, а також ключових антропоцентричних концептів – «мова», «культура», «людина». Це надає унікальні можливості для винесення й обговорення важливих культурних, мовних, соціологічних, суспільно-політичних тощо понять, які впливають на формування особистості, її мовної та національної свідомості. Соціальний потенціал «Культури мовлення» визначений також її спроможністю створювати філософію спів-буття, покращувати екологію спілкування, налагоджувати ефективну комунікацію.

У зв’язку із цим доходимо висновку про стратегічну значущість і обов’язковість викладання культури мовлення в усіх виховних та навчальних закладах держави – від дитячих садочків до вишів незалежно від напрямку освіти; необхідність державної наскрізної програми, призваної створити стратегію формування культури мовлення з установками на ціннісний, діяльнісний підходи з поступовим ускладненням інформації у відповідності до вікових характеристик людини.