Частиномовна класифікація запозичень з івриту в мовленні українців, що проживають в Ізраїлі

Анотація

У статті розглянуто лексичні запозичення з івриту в аспекті їх частиномовної приналежності, для чого використано поняття ‘ієрархія запозичальності’. Актуальність дослідження полягає в можливості збагатити літературу, присвячену мовним контактам, відомостями щодо мовної пари, що раніше не досліджувалася. Метою розвідки є побудова й аналіз ‘ієрархії запозичальності’ стосовно елементів з івриту в мовленні українців, що проживають в Ізраїлі. У теоретичній частині статті проаналізовано й узагальнено відомості щодо ‘ієрархій запозичальності’, описаних у наукових джерелах, і причин їх існування. Продемонстровано схожості і розбіжності між відомостями, отриманими в результаті попередніх мовознавчих розвідок, а також зроблено апріорні припущення щодо вигляду ієрархії у випадку, що аналізується. У межах практичної частини здійснено частиномовну класифікацію запозичень з івриту в мовленні українців і побудовано відповідну ієрархію. Встановлено, що абсолютна більшість запозичених елементів є іменниками, зокрема такими, що мають українські еквіваленти, а другою за розповсюдженістю частиною мови є вигуки. Підкреслено малу кількість запозичених прикметників і прислівників, майже повну відсутність запозичених дієслів і займенників, а також повну відсутність запозичень, що належать до інших частин мови. Описано визначні риси побудованої нами ієрархії порівняно з ієрархіями, розглянутими в наукових джерелах, головними з яких є надзвичайно високий відсоток запозичених іменників у поєднанні з дуже невеликою кількістю запозичених прикметників і дієслів. Зроблено висновок щодо наявності трьох основних факторів, що  зумовлюють ці унікальні якості створеної ‘ієрархії запозичальності’, а саме культурної унікальності Ізраїлю, типологічної відстані між українською й івритом і недовгого часу існування україномовної спільноти в цій країні. У той час як перший із цих чинників пояснює наявність значної кількості запозичених іменників й існування запозичених вигуків, два останні допомагають зрозуміти причини нечастого запозичення елементів, що належать до інших частин мови.