Танатологічні мотиви в ліро-епосі Доріс Лессінг («A Seam of White Crystals» і «As If They Had Always Known It»)

Анотація

Ліро-епічний цикл сучасної англійської письменниці Д. Лессінг «The Wolf People» (2002) хронологічно розділяє написання її прозової дилогії «Mara and Dann» (1999 – 2005). Збірка є змістовим продовженням її першої частини і прологом до другої, тобто є своєрідним «містком», що об’єднує дві частини дилогії. За допомогою контекстного аналізу балад мисткині «A Seam of White Crystals» і «As If They Had Always Known It» зі збірки «The Wolf People» виявлено мотиви, суголосні прозовим творам письменниці: дилогії «Mara and Dann» і роману «Alfred and Emily» (2008). В зазначених творах письменниці визначено спільну тематику, проблематику і мотивіку (мотиви смерті-катастрофи, утрачених первнів і пам’яті, пошуку безпечного простору, мотив сну).

Письмениця художньо досліджує витоки і наслідки катастрофи, які переживає людство в постапокаліптичному світі майбутнього. Мисткиня створює образ первісного світу, в якому шукає своє місце людина і намагається в будь-який спосіб протистояти вбивчій стихії. В баладах «A Seam of White Crystals» і «As If They Had Always Known It» танатологічний мотив постає константним складником есхатологічного міфу. Мотив смерті-катастрофи спочатку конотується передчуттям героями катастрофи в баладі «As If They Had Always Known It» (в семантиці заголовка оприявнено сакральне заклинання-попередження нащадкам). Головна героїня дилогії «Mara and Dann» є також хранителькою священних знань про трагічне минуле історії континенту Іфрик. В автофікціональному романі «Alfred and Emily» знищення «родинного» дерева з автентичною назвою, «Mawonga», що уособлювало життєвий цикл родини, символізує руйнацію онтологічних первнів.

Порушений мотив варіюється: у баладі «As If They Had Always Known It» він лунає як передчуття катастрофи, в ліро-епосі «A Seam of White Crystals» мотив смерті-катастрофи поступово посилюється (жах смерті охоплює усіх членів громади) та надалі цей мотив масштабується у баладі «The Ice Comes» до есхатології всесвіту (природне лихо постає загрозою для всього людства). Есхатологічний міф про кінець-катастрофу нюансується і масштабується у творах мисткині: якщо у дилогії і баладах «A Seam of White Crystals» і «As If They Had Always Known It» нездоланною силою постає безособова природна стихія, то у романі «Альфред і Емілі» – це світові війни, що є наслідками руйнівного впливу цивілізації. Цей роман письменниці є постмодерністською рецепцією міфу про Першу світову війну.

Мотив смерті-катастрофи у баладах і зазначених прозових творах пов’язаний з мотивом утрачених первнів. Руйнація «центру» родинного простору («Alfred and Emily») відбувається не тільки фізично, а і ментально, тож оприявнюється проблема втрати особистої пам’яті, що надалі масштабується до мотиву втрати колективної пам’яті громади. Танатологічні мотиви, представлені в цих баладах і прозових творах, втілюються за допомогою міфологічних опозицій: «життя – смерть», «лід – сонце», «день – ніч», «світло – темрява», «всебачення – сліпота», що позначається і на характеристиці художнього простору: «свій – чужий», «закритий» – «відкритий».

Спогади ліричних героїв, індивідуальні й колективні, у баладах «A Seam of White Crystals» і «As If They Had Always Known It», постають єдиним джерелом історичної пам’яті, що суголосно процесу їхньої самоідентифікації. У романі «Альфред і Емілі» Д. Лессінг розкриває травмувальну природу війни для людства. Простір дитинства у спогадах головної героїні не є безпечним, в ньому присутній батьківський досвід, маркований війною.