Феномен гри в літературі: теоретичні підходи та естетичні аспекти
Анотація
Феномен гри як міждисциплінарного явища набуває все більшої актуальності в гуманітарних дослідженнях, зокрема у сфері літературознавства. Сучасна література активно залучає ігрові стратегії, що дозволяють розширити межі художнього мислення та інтерпретації тексту. Попри зростання уваги до цього питання, специфіка прояву гри у структурі літературного твору залишається недостатньо вивченою. Це зумовлює потребу в комплексному осмисленні гри як універсальної форми творчості, здатної інтегрувати філософські, естетичні та культурологічні виміри.
Метою дослідження є висвітлення гри як явища в літературі. Для її досягнення використано порівняльний та дескриптивний методи, які дали змогу простежити еволюцію ігрових форм у літературі, визначити їхні структурні та семантичні особливості, а також окреслити взаємодію між автором і читачем в межах ігрової комунікації.
Виділяємо два основні типи гри: 1) гра, що наслідує серйозну діяльність (реалістичний, міметичний тип), та 2) гра як самоціль, реалізована у формі метапрози, що руйнує традиційні межі між вигадкою та реальністю. Літературна гра виступає інструментом творчої свободи, формою авторської самоіронії та засобом залучення читача до співтворчості.
Гра є універсальною категорією, що дозволяє осмислити художній процес як динамічну, творчу взаємодію між автором, текстом і читачем. Гра в сучасному літературознавстві розглядається як фундаментальна естетична категорія, що формує спосіб мислення автора та визначає специфіку читання й інтерпретації твору. Вона інтегрує елементи експерименту, іронії, інтертекстуальності та метатекстуальності, завдяки чому розширює межі традиційного літературного процесу. Літературна гра сприяє оновленню форм і змістів, забезпечує діалогічність мистецтва та підкреслює його відкритість до різних інтерпретацій. Вона виступає не лише засобом художньої експресії, а й способом пізнання світу та самореалізації митця.
У статті систематизовано основні підходи до інтерпретації феномену гри в літературознавстві ХХ–ХХІ ст., окреслено типологічні моделі ігрових стратегій та визначено тенденції сучасних досліджень.
Завантаження
Посилання
Vatazhko, E. (2021). Poniattia «metatekstualnist» i «metaopovid» u literaturoznavchomu dyskursi [The Concepts of “Metatextuality” and “Metanarrative” in Literary Discourse]. Slovo i Chas, 2, 100-109. https://doi.org/10.33608/0236-1477.2021.02.100-109 [In Ukrainian].
Zhygun, S. V. (2009). Hra yak khudozhnii pryiom v epichnomu teksti (na materiali prozy ukrainskykh pysmennykiv 10–20-kh rokiv XX st.) [Game as an Artistic Device in the Epic Text (Based on the Prose of Ukrainian Writers of the 1910s–1920s)]: Abstract of the Dissertation for the Degree of Candidate of Philological Sciences, Specialty 10.01.06. Kyiv. [In Ukrainian].
Lysenko, N. Ye. (2019). Svitotvirnyi potentsial movnoi hry u suchasnii frantsuzkii postmodernistskii prozi maloi formy (na materiali opovidan Bernara Verbera) [The World-Building Potential of Language Game in Contemporary French Postmodernist Short Prose (Based on the Short Stories of Bernard Werber)]. Naukovyi visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Ser.: Filolohiia, 42(2), 72–75. https://doi.org/10.32841/2409-1154.2019.42.2.18 [In Ukrainian].
Lysty temnykh liudei [Letters of Obscure Men]. (1987). Kyiv: Dnipro. [In Ukrainian].
Nitsshe, F. (2020). Vesela nauka. [The Gay Science]. Kharkiv: Folio. [In Ukrainian].
Pieshkova, O. H. (2016). Movna hra ta umovy yii realizatsii v naukovomu dyskursi [Language Game and the Conditions of Its Realization in Scientific Discourse]. Visnyk KhNU imeni V. N. Karazina. Seriia: Inozemna filolohiia. Metodyka vykladannia inozemnykh mov, 84, 77–83. [In Ukrainian].
Rable, F. (2004). Gargantiua ta Pantagriuel: u 2-okh tomakh. Pereklad z frantsuzkoi: Anatol Perepadia [Gargantua and Pantagruel: In Two Volumes. Translated from French by Anatol Perepadia]. Lviv: Kalvaria. [In Ukrainian].
Savina, A. Yu. (2021). Poniattia "metaliteratura" u teoretyko-literaturnomu dyskursi [The Concept of “Metaliterature” in Theoretical and Literary Discourse]. Vcheni zapysky Tavriiskoho natsionalnoho universytetu imeni V. I. Vernadskoho, 32(71), 186–192. https://doi.org/10.32838/2710-4656/2021.3-2/31 [In Ukrainian].
Servantes, M. (2017). Premudryi Hidalho Don Kikhot z Lamanchi (u 2-okh chastynakh) [The Ingenious Gentleman Don Quixote of La Mancha (in Two Parts)]. Kharkiv: Folio. [In Ukrainian].
Franko, I. Ya. (1977). Zibrannia tvoriv u 50-y tomakh [Collected Works in 50 Volumes]. Kyiv: Naukova Dumka, 8, 279–288. [In Ukrainian].
Collins, J. (2016). Uncommon Cultures: Popular Culture and Post-Modernism. Taylor & Francis Group. [In English].
Hutcheon, L. (1989). Historiographic Metafiction: Parody and the Intertextuality of History. Intertextuality and Contemporary American Fiction / Ed. O’Donnell and Robert Con Davis. Baltimore: Johns Hopkins University Press, 3–32. [In English].
Hutcheon L. (1984) Narcissistic Narrative: The metafictional paradox. London: Routledge. [In English].
Josipovici, G. (1979). The World and the Book. A Study of Modern Fiction. Houndmills: Macmillan. [In English].
Lodge, D. (1986). The novelist at the crossroads: and other essays on fiction and criticism. London: Ark. [In English].
Teismann, M. W., Weber, L. A. (2020). Playful Spirit. Exploring the Theology, Philosophy, and Psychology of Play. Lexington Books. [In English].
