Григорій Квітка і література для народного виховання

Анотація

Творча діяльність Г. Квітки позначена особливою увагою до українського народного життя. У своїх художніх творах він багато писав «про народ» – не дивно, що його зацікавила ідея написати книжку «для народу».

Метою пропонованої статті є розкриття задуму цієї книжки та осмислення літературного втілення повчальних авторських настанов.

До створення «Листів до любезних земляків» письменник прийшов не одразу. Його рішенню передувала громадська активність, зокрема в освітній сфері. Упевненості додали схвальні відгуки читачів на  його сентиментальні твори з народного життя. Набутий громадський досвід, а особливо літературні успіхи надихнули Г. Квітку на ризикований літературний і водночас освітній експеримент. Спершу ним було заплановано не один твір, а цілу серію книжок для народу. Він ретельно продумував усі деталі нового проєкту. У спеціальному оголошенні оприлюднив аналіз читацьких можливостей цільової групи. Цей аналіз доводив, що селянам зазвичай трапляються твори не надто корисні з виховного погляду та не надто зрозумілі за мовою й викладом («по книжному писані»). Квітчин експеримент мав на меті врахувати й виправити недоліки: його книжку написано українською мовою, повчання подано з урахуванням рецептивних можливостей народної аудиторії – як стилізоване усне звернення до селянської громади. Виклад думок подекуди нагадує проповідь: то відсилає до євангельського контексту, то рясніє повчальними прикладами з життя.

Запланована автором серія виховних творів на ділі обмежилась лиш одним виданням. Цей факт дозволяє припустити, що перша реакція читачів могла розчарувати автора, через що він прийняв рішення переглянути попередній задум. Питання, чому ця книжка не принесла очікуваного успіху і те, як досвід письменника позначився на подальшому розвитку літератури для народної освіти, може скласти перспективу окремої студії.