Фікціональність і рутина: тропи відчуженого насильства в романі О. Сальникова «Відділ»

Анотація

Стаття аналізує механізми відчуження й нормалізації насильства в романі О. Сальникова «Відділ», що існує у двох редакціях — журнальній (2015) і книжковій (2018)). У центрі уваги – бюрократизація та кінематографічний код у сприйнятті жорстокості.

У сучасних медіадискурсах насильство дедалі частіше набуває форми буденності, що потребує переосмислення його художніх репрезентацій. Роман О. Сальникова «Відділ» поєднує бюрократичні й кінематографічні коди, демонструючи механізми відчуження та рутинізації жорстокості.

Мета статті — з’ясувати, як у тексті реалізуються ці механізми через бюрократичну процедурність, тривіалізацію побутових деталей і фікціоналізацію подій.

Аналізується, як репрезентація вбивств у звітах знижує їхню емоційну значущість, перетворюючи насильство на рутинний процес. Цей аспект розглядається в контексті концепцій Х. Арендт про банальність зла, С. Жижека про системне насильство. Головні герої втрачають здатність до рефлексії, а мова бюрократії, міфологізації та відчуженої каталогізації дійсності виправдовує злочини.

Інший важливий механізм відчуження — кіноштампи. Головний герой сприймає те, що відбувається, через кінематографічні кліше, а відділ, де він працює, рецептивно уподібнюється кінотеатру й знімальному майданчику. Операція «Голлівуд», екфрасисні відсилання до кіно та наративізація подій через звичні сценарії створюють ефект фікціональності того, що відбувається, що перегукується з ідеями С. Жижека щодо сприйняття насильства в масовій культурі та С. Зонтаг про візуальне дистанціювання.

Порівняння редакцій показує, що в журнальній версії боротьба з інопланетянами задає інший фокус інтерпретації насильства. У книжковій версії цей елемент прибрано, а акцент зміщено на владу, контроль і добровільну участь людини в абсурдній системі.

Таким чином, роман демонструє, як бюрократія і поп-культура можуть бути використані для перетворення насильства на буденність, а зла – на соціальну норму.