Українська еліта у творчості Пилипа Орлика

Анотація

Метою статті є окреслення кола української еліти та дослідження засобів її образотворення, які використані відомим українським гетьманом в екзилі й бароковим літератором Пилипом Орликом. Його  поетичні збірки «Алкід руський» та «Гіппомен сарматський», а також окремі малознані панегірики побачили світ у «мазепинську добу», яка згуртувала навколо гетьмана військову, духовну та культурну еліту. Полтавська трагедія, доленосна для України й особисто для Пилипа Орлика, поділила українську еліту на вигнанців і російських прибічників. Погляд на життєві обставини він проявляє у листах, написаних серед іншого й до української еліти в Росію і в Західну Європу. «Діаріуш подорожній», що вівся ним упродовж 1720-1733 років, відбиває динаміку настрою автора, коло осіб, на яке Орлик покладає державотворчі сподівання, а разом із ним жанрові та художні переваги у творчості.

Аналіз засобів творення образу української еліти, яка жила в період діяльності Пилипа Орлика, у контексті його суспільно-політичних орієнтирів та естетичних уподобань забезпечується поєднанням біографічного, інтертекстуального, феноменологічного, культурно-історичного та описово-аналітичного методів.

У статті досліджено феномен української еліти ХVII-XVIII ст., визначене коло осіб, які складали українську еліту того часу і стали об’єктом літературних зацікавлень Пилипа Орлика, – Іван Мазепа, Іван Обидовський, Стефан Яворський, Данило Апостол; прослідковано характер використання художніх засобів різноманітних барокових стильових регістрів, за допомогою яких створюється більшість образів.