Літературна діяльність Григорія Квітки та жіноча освіта

Анотація

У статті використано й розвинуто ідеї відомого історика літератури М. Зерова, які стосуються українського сентименталізму. Його досвід наукової інтерпретації творчості Г. Квітки дозволив визначити шляхи оптимального залучення можливостей літературного побуту для розкриття впливів таких соціальних чинників, як благодійність, жіноча освіта й виховання, на творчу практику письменника. Актуальність окресленого підходу обумовлена необхідністю подолати спрощення в осмисленні нашої класичної культурної спадщини, потребою увиразнити знання про український сентименталізм за рахунок розширення обсягу досліджуваних фактів та об’єктивного їх вивчення. На основі аналізу біографічного та культурно-естетичного матеріалу виявлено й описано творчі мотиви, якими керувався український прозаїк-сентименталіст, а також уточнено його світоглядні та естетичні пріоритети. Окремо проаналізовано біографічні факти, що засвідчують особливу зацікавленість Г. Квітки організацією жіночого інституту у Харкові та усвідомлення ним потреби в літературних текстах, які б відповідали естетичним запитам інститутських вихованок. Певну увагу приділено з’ясуванню залежності письменника від тих уявлень сентименталізму, що стосуються критеріїв «правдивості» художнього твору. Указано на безпідставність залучення Квітчиної прози до реалізму, як це колись намагалися зробити деякі радянські дослідники та їхні послідовники. Запропоновано гіпотезу, згідно з якою сентиментальна проза Г. Квітки постала саме як органічне продовження й розвиток його благодійної та освітньої праці, окремо обґрунтовано спорідненість цих видів діяльності, наголошено на їхній спільній ідейній основі. Відзначено роль Г. Квітки у формуванні української жіночої читацької аудиторії, спеціально виділено ті прикмети його творів, що цьому сприяли. Як перспективу подальших студій запропоновано з’ясувати, як саме літературна й духовна спадщина сентименталізму представлена в сучасному житті українців.