Два сковородинські діалоги 1783 року про боротьбу добра і зла та їх біографічний контекст

Анотація

Зроблено спробу розкрити деякі ймовірні біографічні аспекти двох художньо-філософських діалогів Григорія Сковороди, написаних у 1783 році: «Боротьба Архістратига Михаїла зі Сатаною» та «Суперечка Біса з Варсавою». Присвяту першого твору Михайлові Ковалинському і пізнішу передмову до цього діалогу могла інспірувати родинна трагедія подружжя Ковалинських – смерть малолітнього сина. Імовірно, не випадково у передмові Г. Сковорода тричі звернувся до теми Воскресення, наполегливо нагадуючи, що смерть тіла – це не кінець життя людини, а тільки груба видимість кінця. Кожен, хто переступає поріг видимої смерти, насправді переходить до нового життя, тож і батько померлого сина мав вірити, що з часом знову зустрінеться з улюбленою дитиною, причому вже назавжди. Другий діалог є, можливо, найбільш автобіографічним у творчості Г. Сковороди. Репліки обох дійових осіб цього твору (Даймона і Варсави) звучать як внутрішні голоси самого автора діалогу. Водночас, за однією з гіпотез, прототипом Даймона можна вважати не просто якусь абстрактну силу сумніву, що перебувала чи поза душею та свідомістю Г. Сковороди, чи в межах його раціонального осягнення метафізики світобудови, а конкретну особу – Самуїла Миславського, молодшого товариша Г. Сковороди в роки навчання у Києво-Могилянській академії, а згодом єпископа й очільника Харківської колегії, через якого, можливо, назавжди закінчилась «офіційна» педагогічна кар’єра нашого філософа. Загалом, питання біографічної «наповнености» тих чи тих прозових творів Г. Сковороди надзвичайно складне та дискусійне в українському літературознавстві. Можливо, оприявнені у статті версії дещо наблизять два «небесні» діалоги 1783 року до їх «земного» читацького сприйняття.