Мовна особистість Дмитра Яворницького в аспекті психолінгвістики
Анотація
Стаття присвячена актуальним проблемам дослідження мовної особистості в сучасній лінгвістиці. Розкрито науковий зміст поняття мовної особистості як об’єкта лінгвістичного дослідження, що вміщає в себе психічний, соціальний, етичний та інші компоненти дискурсу.
Об’єктом дослідження стала мовна особистість Дмитра Яворницького – видатного вченого, громадського та культурного діяча, письменника, історика, фольклориста, лексикографа.
У статті досліджено мовні засоби, що визначають творчу індивідуальність Д. І. Яворницького. Світогляд автора, його ціннісні установки знайшли своє вираження в мові його творів.
Аналіз художніх текстів показав, що Д. І. Яворницький естетизував народнорозмовну стихію. Письменник активно використовує побутову лексику, що позначає реалії народного життя, яка разом із стилістично забарвленою лексикою різного ступеня експресивності відображає мовний колорит епохи. Як експресивний елемент використана також просторічна лексика.
У роботі проаналізовано фразеологічні одиниці художніх текстів Д. І. Яворницького – як традиційні, так і модифіковані автором. Відзначено, що вибір фразеологізмів визначений тематикою творчості: Д. І. Яворницький був прихильником етнографізму, тому в його творах переважають стійкі поєднання з живої розмовної мови.
Національний колорит творів Д. І.Яворницького відбивається в народнопісенних засобах – виразній рисі ідіостилю письменника. Прислів’я, приказки, постійні епітети, метафори, порівняння та інші тропи є засобами стилізації народнопоетичності оповіді. Однією з найбільш яскравих образних одиниць ідіостилю Д. І. Яворницького, нерозривно пов’язаних з ідейно-тематичним спрямуванням його творів, є порівняння.
У статті також відзначено індивідуальні константи світосприйняття, ціннісні установки письменника і способи їх мовного вираження. Найбільш семантично і естетично значущими словами його мовної картини світу є козак, степ, пісня, Дніпро, Україна, Хортиця, Байда, душа, серце.
Завантаження
Посилання
Bacevych F. S. (2004). Osnovy komunikatyvnoyi lingvistyky: pidruchnyk. Kyiv: VCz Akademiya. 342 p.
Bacevych F. S. (2008). Filosofiya movy: Istoriya lingvofilosofskyh uchen. Kyiv: VCz «Akademiya», 2008. 240 p.
Epistolyarna spadshhyna akademika D. I. Yavornyczkogo (2005). Vyp. 4. Dnipropetrovsk: ART-PRES, 500 p.
Epistolyarna spadshhyna akademika D. I. Yavornyczkogo (1999). Vyp.2 . Dnipropetrovsk, 1999. P. 85.
Ovsyaniko-Kulikovskij D. N. (1989). O znachenii nauchnogo yazykoznaniya dlya psihologii mysli // Literaturno-kriticheskie raboty: v 2 t. T. 1. Moskva. P. 4–292.
Ogiyenko I. (1992). Ukrayinska kultura. Kyiv: Dovira. 140 p.
Potebnya A. A. (1999). Polnoe sobranie trudov: Mysl' i yazyk. Moskva: Izdatel'stvo «Labirint». 300 p.
Rylskyj M. (1995). Zaporozkyj xarakternyk // M. Chaban. Suchasnyky pro D. I. Yavornyczkogo: Spogady`. Dnipropetrovsk: VPOP Dnipro. P. 72–75.
Skupejko L. (1996). Xudozhnya proza D. I. Yavornyczkogo // Kyyivska starovyna. № 1. P. 19–26.
Solyanyk V. (1995). Vin koxavsya v ridnomu slovi // M. Chaban. Suchasnyky pro D. I. Yavornyczkogo: Spogady. Dnipropetrovsk: VPOP Dnipro. P. 81–82.
Ulyanovskyj V. (1996). Religiya i cerkva v zhytti ta tvorchosti D. I. Yavornyczkogo // Mappe Mundi: zb. nauk. pracz na poshanu Yaroslava Dashkevycha z nagody jogo 70-richchya. Lviv; Nyu-Jork. P. 757–781.
Shubravska M. M. (1972). D. I. Yavornyczkyj: Zhyttya, folklorystychno-etnografichna diyalnist. Kyiv: Nauk. dumka. 253 p.
Yavornyczkyj D. I. (2006). Za chuzhyj grix: roman, povist, malyunky z zhyttya. Dnipropetrovsk: Sich. 600 p.
