«Сіра зона» як маркер громадянства (на матеріалі романів С.Жадана «Інтернат» та А.Куркова «Сірі бджоли»)

Анотація

Кількість виданих книжок про війну на Донбасі годі полічити. Пишуть відомі письменники й початківці, армійці, волонтери, журналісти, очевидці подій й просто охочі. Спершу цю нішу, в основному, репрезентували збірки фейсбучних нотаток, спогади безпосередніх учасників, репортажні видання, так звані зразки «нон-фікшн прози». Потому з’явилися друком і художні твори. Це засвідчило той факт, що сучасне українське суспільство потребує такої літератури. А відтак усі ці тексти потребують уважного прочитання та аналізу не лише пересічних українців, а й фахівців. У річищі розмови про воєнну літературу йдеться також і про функціональні аспекти: комунікативний, інформаційний, естетичний.

Романи С. Жадана «Інтернат» і А. Куркова «Сірі бджоли» одразу вирізнялися з-поміж інших творів ціннісною системою, художньою цінністю твору, зрештою, авторським ступенем правдивості. Дослідниця проаналізувала їх у контексті інших книжок відповідної тематики, висвітлила літературно-критичний дискурс навколо текстів. Авторка ретельно дослідила жанрово-стильові ознаки текстів, визначила особливості на рації письменницької оповіді, виокремила особливості сучасної воєнної прози. Особлива увага приділена образам місцевих жителів «сірої зони», їхньому сприйняттю війни, становленню громадянської позиції та національної ідентичності тощо.  Проаналізовано бінарну опозицію світоглядів, які досі великою мірою впливають на культурно-історичну самоідентифікацію народу України. Це національно-демократична модель проти ідеологічної спадщини комунізму, яка лежить в основі ідентичності «радянської людини». Ця позиція великою мірою ретроградна для більшості сучасників, особливо молоді, та для старшого покоління – це своєрідна форма психологічного притулку.