Медіальный проект Чхартішвілі-Акуніна: метафікціональність як метаісторизм

Анотація

Особливу актуальність для сучасного літературознавства отримує дослідження медіальних засобів комунікативної поетики, у значній мірі модерністські парадигми, що зміщають традиційні, літературного твору. У якості суміжної проблематики виступає вивчення надтекстових єдностей, що складаються в авторські проекти зі складною наративною ієрархією й жанрово-стилістичною гібридністю. Виділяється типологія літературно-медіальних проектів, що втілюють феномен нового історизму в сучасній російській літературі (творчість В. Шарова, В. Сорокіна, Є. Водолазкіна, М. Шишкіна й ін.) Безумовно помітне місце в цьому контексті належить метаісторичному проекту Бориса Акуніна.

Метою даної статті є дослідження літературного проекту Бориса Акуніна як медіальної системи, що координує історіософскі мотивації автора з метатекстуальними репрезентаціями жанрово-наративних моделей, характерних для сучасної літератури.

У якості методологічного ключа застосовується аналіз продуктивної взаємодії сціентистських і фікціональних значень концептів «історії» і «події», а також відповідних когнітивних традицій і практик їх осмислення.

Дослідження показало, як «великі» історичні наративи де-монологізуються, зазнаючи коригувальний вплив з боку фікціональних онтологічних і антропологічних моделей. Це робить актуальним звертання до жанрів анекдоту й новели, детективного й авантюрного варіантів історичного роману. Суб’єктно-оповідна система активізує поліфонічні засоби – інтерференції мови й точок зору нараторів та акторів. Художній час і простір створюють безліч варіантів перетинання хронотопів, сюжетних кореляцій і мотивних перекликів.

 Таким чином, децентрується інстанція автора – він виступає в ролі модератора полідискурсивної безлічі версій ‘історій’ та ‘подій’. Створюється система авторських масок, кожна з яких втілює новий варіант фігури Іншого як носія іншої креативної свідомості, альтернативної історії як мови опису світу.