Омани та істина в малій прозі Лєскова 1870–1880-х років

Анотація

Актуальність дослідження визначається зростаючим інтересом сучасного літературознавства до ігрового початку, ролі експерименту та новаторства прози Лєскова. У статті охарактеризовані особливості осмислення письменником проблеми сили застиглих уявлень, яка змушує людину мислити і діяти за стандартом, на матеріалі повістей «Залізна воля» (1876), «Коливанський муж» (1888), новели «Маленька помилка» (1883) та легенди «Розповідь про чортову бабку» (після 1886). Ці твори, різні за жанром, єднає наявність в них мотивів обману, підміни, влади стереотипу над «чортовою лялькою». В них багато разів повторена підміна імен починає позначати підміну самої суті – ім’ям, назвою, вивіскою, порожньою догмою, а випадок та доля позначають саме живе життя, вільне, непередбачуване; у нього не вірять уперті герої, а воно веде їх до трагікомічного фіналу. Крім того, Лєсков підходить до сталої для чеховських творів теми: хибність поглядів, які здаються їх носіям абсолютною правдою, влади над людиною догми та стереотипів, зіткнення між носіями різних «правд». І якщо в легенді ця, мабуть, важлива для Лєскова думка висловлена прямо, то в повістях і новелі – з властивою автору іронією, «наративними провокаціями», невідповідністю того, що говориться, тому, що це означає, тому, про що думає автор.

У статті показано, як замислуваті художні ходи, численні повтори з підмінами, обмани, що накладаються один на одний та змінюють сенс, чорний гумор, поєднання серйозного з ігровим, обман читацьких очікувань дозволяють іронічному авторові не висміювати вади і прямо вчити, а проблематизувати ситуацію. В цілому досліджені мотиви, прийоми, ігрова поетика і жанрові експерименти демонструють продуктивність художнього новаторства Лєскова, «перехідні» явища в літературі кінця 19 століття, іноді деякі зближення з «новою» прозою межі 19–20 століть.