Поетика п’єси Л. Андрєєва «Собачий вальс»

Анотація

У статті здійснено аналіз поетики та жанрових особливостей драми Л. Андрєєва «Собачий вальс». Доведено, що важливу роль у ній відіграють модерністські принципи та форми зображення: неоміфологізм, інтертекстуальність, мотивність, домінування образів-символів, іронія, гротеск. Це «нова драма», в якій зовнішній конфлікт та дія виведені за сцену, а ключову роль відіграє внутрішній конфлікт і підтекст, що знаходить реалізацію у неоміфологічній сюжетній лінії. Дослідження хронотопу драм Л. Андреєва різних періодів його творчості, поряд з варіативністю, демонструє його очевидну концептуальну однорідність. Локальні рамки, в які він переносить дію п’єси «Собачий вальс», являють собою лише просторові варіації локусів як ранніх драм, так і п’єс другої половини 1900-х років, інваріантам яких можна вважати кімнату, де проходить Життя Людини у однойменному творі. Окрім цього, у п’єсі, поряд із замкненим хронотопом, який набуває символічні просторові обриси «петербурзького» топосу.

У цьому зв’язку трансформації зазнає авторська інтерпретація міфопоетичного мотиву маски, що є важливим атрибутом системи персонажів андрєєвської драматургії. На зміну схематизму й гіпертрофірованої манекенності персонажів-масок «умовних» драм прийшла більш глибинна, на рівні підтексту, гротесковість образів, у яких письменник мотив маски поєднує з мотивами гри, двійництва, а також знову звертається до традиційної для його творчості моделі персонажів-дзерал, які під різними кутами відбивають не тільки ідеологічні доктрини й вчинки героїв, але й стан їх деформованої свідомості та психіки

Результати нашого дослідження спростовують концепцію, згідно з якою письменник еволюціонував від перших реалістичних драм до «умовних» символіко-експрессіоністичних драм, а потім до драм «панпсіхе». Тип конфлікту, на якому вона будується, а також усі рівні ії структури виявили модерністську природу та ізоморфність з прозою Л. Андрєєва.

Як у прозі, так і в драматургії письменника була відсутня еволюція, а лише змінювалися акценти в авторській концепції та варіювалися відповідні художні засоби і форми зображення: створена Л. Андрєєвим вже у перших п’єсах оригінальна модель стала інваріантною і лише варіювалася в усіх наступних творах.