МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ТА ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КІБЕРСТІЙКОСТІ

Анотація

Вступ. У статті досліджено міжнародні стандарти та зарубіжний досвід правового забезпечення кіберстійкості в умовах зростання глобальних цифрових загроз. Актуальність теми зумовлена трансформацією кіберстійкості з технічної категорії у стратегічний пріоритет національної та міжнародної безпеки, що особливо важливо для України в умовах воєнних викликів і гібридної агресії. Постановка проблеми статті полягає у фрагментарності та відсутності системного науково-правового узагальнення сучасних міжнародних моделей кіберстійкості, що ускладнює формування цілісної концепції її імплементації в національну політику безпеки України в умовах зростання гібридних та кіберзагроз. Метою статті є комплексний аналіз підходів провідних міжнародних організацій і держав до формування систем кіберстійкості та визначення можливостей імплементації відповідного досвіду в національне законодавство України. Методологічну основу становлять загальнонаукові та спеціально-юридичні методи, зокрема порівняльно-правовий, системно-структурний та формально-логічний аналіз.

Короткий зміст основних результатів дослідження. У роботі розглянуто концептуальні засади кіберстійкості в діяльності НАТО, зокрема її зв’язок із принципом колективної оборони та розвитком інституційної спроможності реагування на кіберзагрози. Проаналізовано нормативно-правову модель Європейського Союзу, включаючи акти CRA, NIS2 та DORA, які формують інтегровану систему цифрової стійкості. Окрему увагу приділено американській моделі, що базується на стандартах NIST та діяльності CISA, а також британському підходу, який поєднує стратегічне управління з розвитком людського капіталу. Обґрунтовано, що ефективна система кіберстійкості формується на основі поєднання правового регулювання, технічних стандартів і публічно-приватного партнерства. Визначено, що для України пріоритетними напрямами є адаптація європейського законодавства, впровадження міжнародних стандартів та підвищення ролі людського капіталу.

Висновок. Встановлено, що кіберстійкість еволюціонує у напрямі системної властивості соціотехнічних систем, яка поєднує правові, організаційні, економічні та технологічні компоненти. Найбільш ефективною визначено гібридну модель, що поєднує регуляторну жорсткість ЄС, інженерні стандарти США, координаційні механізми НАТО та соціотехнічну гнучкість Великої Британії. Для України ключовими напрямами імплементації визначено гармонізацію з європейськими регуляторними актами, розвиток галузевих центрів обміну інформацією та посилення людського капіталу як базового елементу кіберстійкості.