ПРАВОВІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ IOCTA У СИСТЕМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЦИФРОВОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ: ГУМАНІТАРНИЙ АСПЕКТ

Анотація

Вступ. У статті здійснено комплексний науково-теоретичний аналіз правових та методологічних засад імплементації європейської методології аналізу загроз організованої злочинності в Інтернеті (IOCTA) у національну систему цифрової безпеки. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю трансформації техноцентричних підходів до кібербезпеки в умовах воєнного стану та переходу до антропоцентричної моделі захисту конституційних прав громадян. Постановка проблеми полягає у виявленні ризиків «інституційного ізоморфізму» та явища «декаплінгу» при формальному запозиченні західних моделей без їх належної реконтекстуалізації. Методологічну основу дослідження становлять концепції соціологічного інституціоналізму Стенфордської школи, системно-структурний метод та методи предиктивного моделювання ризиків. Метою статті є обґрунтування гуманітарного вектора цифрової безпеки як фундаменту інституційної стійкості України.

Короткий зміст основних результатів дослідження. Доведено, що цифрова безпека в сучасних умовах є не лише технічною функцією, а критичним гуманітарним завданням, спрямованим на захист гідності та свободи особистості. Авторами проведено критичний аналіз попереднього досвіду імплементації методології SOCTA в Україні, який виявив втрату проактивності аналітики та неспроможність прогнозного використання результатів через формальний підхід до запозичення стандартів. Обґрунтовано перехід від «аналітики контролю» до «аналітики довіри», де ключовим показником є зміцнення суспільної стійкості. У статті деталізовано регламент стратегічного аналітичного циклу, що включає безперервний OSINT-моніторинг, експертну валідацію через глибинні інтерв'ю та комплексний Форсайт-аналіз за пріоритетними векторами діяльності. Особливу увагу приділено етичній складовій аналітичного процесу, де аналітик постає як комунікатор стратегічних сенсів та етичний медіатор. Запропоновано створення української школи аналітики для формування нових інституційних компетентностей правоохоронних органів.

Висновки. Сформульовано нову парадигму цифрової безпеки, яка базується на предиктивному управлінні ризиками та інституційній спроможності адаптувати міжнародні стандарти до специфічного соціоправового контексту. Констатовано, що успіх імплементації IOCTA залежить від здатності аналітичної системи виявляти «слабкі сигнали» технологічних загроз, підпорядковуючи їх захисту людської гідності та зміцненню демократичного ладу. Визначено, що побудова культури предиктивної аналітики є ключовим кроком до подолання системних уразливостей та забезпечення сталого розвитку України в умовах глобальної цифровізації.