ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОНАННЯ ОБОВ’ЯЗКІВ ПОДАТКОВОГО АГЕНТА РЕЗИДЕНТОМ ДІЯ СІТІ У РАЗІ ВТРАТИ НИМ СТАТУСУ

Анотація

Вступ. У статті досліджено особливості функціонування правового режиму Дія Сіті, що став фундаментом для масштабної цифрової трансформації економічної системи держави та створення сприятливого середовища для розвитку індустрії інформаційних технологій. Основну увагу зосереджено на аналізі інституту податкового агента, функціонування якого в межах зазначеного спеціального режиму пов’язане з низкою істотних теоретичних і практичних суперечностей, що потребують наукового осмислення. Метою роботи є комплексний аналіз специфіки виконання обов’язків податкового агента резидентом Дія Сіті під час оподаткування доходів спеціалістів, виявлення правових колізій, що виникають у разі втрати суб’єктом відповідного статусу, а також розроблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення норм податкового законодавства для забезпечення дотримання принципу правової визначеності. Для досягнення мети визначено такі завдання: дослідити правову природу резидента Дія Сіті як суб’єкта податкових правовідносин; проаналізувати процедурні та часові аспекти оскарження рішень уповноваженого органу в судовому та адміністративному порядках; оцінити потенційні фінансові ризики для суб’єктів господарювання; обґрунтувати необхідність законодавчих змін. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціальні методи пізнання, серед яких провідне місце посідають діалектичний підхід, формально-юридичний аналіз і метод системного дослідження правових норм, що дало змогу об’єктивно оцінити стан нормативного регулювання та виявити прогалини у чинному законодавстві України.

Короткий зміст основних результатів дослідження. У результаті аналізу встановлено, що резидент Дія Сіті наділений специфічним статусом податкового агента щодо доходів, які виплачуються на користь спеціалістів резидента Дія Сіті. Наукова новизна роботи полягає в обґрунтуванні явища деформації правового статусу такого агента, що виникає внаслідок запровадження нетипових зобов’язальних конструкцій у Податковому кодексі України. Доведено, що вимога законодавця щодо обов’язку резидента Дія Сіті самостійно нарахувати та сплатити податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків за рахунок власних коштів у разі втрати статусу за результатами судового оскарження не узгоджується з фундаментальними положеннями доктрини податкового права. Згідно із загальновизнаними засадами юридичної науки податковий агент має діяти виключно як посередник, виконуючи податковий обов’язок за рахунок коштів платника податків, а не за рахунок власних коштів. Встановлено, що відсутність чітко регламентованого порядку здійснення перерахунку податку за ставкою 18 відсотків за період, коли резидент Дія Сіті фактично застосовував пільгову ставку 5 відсотків під час судового оскарження, створює ризики подвійного оподаткування доходів спеціалістів. Крім того, виявлено неузгодженість правових наслідків між різними порядками оскарження, що порушує принцип рівності платників податків. Практичне значення отриманих результатів полягає у виявленні конкретних нормативних колізій у підпункті 170.14-1.4 пункту 170.14-1 статті 170 Податкового кодексу України та розробленні прикладних пропозицій щодо їх усунення. Теоретична значущість дослідження зумовлена подальшим розвитком наукових підходів до визначення меж юридичної відповідальності та обсягу зобов’язань податкових агентів у межах спеціальних правових режимів.

Висновки. За результатами дослідження встановлено, що чинна редакція податкового законодавства в частині регулювання діяльності резидентів Дія Сіті потребує коригування для приведення її у відповідність до принципу правової визначеності та рівності всіх платників податків перед законом. Отримані результати свідчать про відхилення від принципу рівності платників податків перед законом щодо резидентів Дія Сіті, які оскаржують рішення про втрату статусу в судовому порядку, порівняно з тими суб’єктами, які обирають адміністративний порядок оскарження. Доведено, що вилучення норми про сплату податку за рахунок власних коштів податкового агента є важливим для забезпечення стабільності інвестиційного середовища та захисту прав суб’єктів цифрової економіки України.