ПЕРЕДУМОВИ ПОЯВИ ТА ДИДЖИТАЛІЗАЦІЇ КОРПОРАТИВНОГО ПРАВА В УКРАЇНІ

Анотація

Вступ. Стаття досліджує історико-правові, інституційні та економіко-технологічні передумови становлення корпоративного права України й окреслює ключові напрями його диджиталізації. У роботі застосовано міждисциплінарну методологію (історико-правовий, компаративний, економіко-правовий, інституційний та емпіричний підходи). Показано еволюцію від пострадянської моделі формальної інкорпорації до сучасної екосистеми корпоративного управління, в якій цифрові інструменти (електронна ідентифікація, дистанційні загальні збори, електронна форма існування цінних паперів, електронний документообіг, XBRL-звітність, тощо) стають не лише засобами оптимізації процесів, а й чинниками перетворення самих юридичних конструкцій. Обґрунтовано, що успішність диджиталізації залежить від балансу між приватною автономією та публічним інтересом, а також від узгодженості з правовим регулюванням ЄС у сферах корпоративного управління та ринків капіталу.

Короткий зміст основних результатів дослідження. Сформовано цілісну, інтегровану перспективу розвитку корпоративного права України, що поєднує історико-правові та інституційні передумови з аналізом сучасних технологічно обумовлених змін у корпоративному управлінні. Дослідження демонструє, що еволюція корпоративного права в Україні відбувалася як послідовне нарощення нормативної та інституційної «інфраструктури», на яку в подальшому накладаються цифрові рішення. Обґрунтовано періодизацію розвитку корпоративного права України на чотири етапи: ранню трансформацію (1991-2003), інституційну консолідацію (2003-2014), євроінтеграційний поворот (2014-2020) та етап диджиталізації (2020-нині). Показано вплив кожного з етапів на можливості подальшої диджиталізації корпоративного права України. Зазначено, що розвиток корпоративного права та його диджиталізація має відбуватись з врахуванням спроможності бути інтегрованим у ринок ЄС.

Висновок. Обґрунтовано висновок про те, що подальша цифрова трансформація корпоративного права України має розвиватися через узгодження матеріальних норм і процедурних стандартів та через збереження сумісності з європейськими підходами до права компаній і ринків капіталу, оскільки саме процедура й дані стають ключовими носіями диджиталізації. Доктринальний «вузол» на даному етапі розвитку полягає у поєднанні двох векторів: євроінтеграційної сумісності та трансформації базових понять корпоративного права під впливом інформаційного суспільства. Саме другий вектор є визначальним, оскільки змінює не лише інструменти, а й логіку корпоративного процесу.