КРИТЕРІЇ КЛАСИФІКАЦІЇ СПОСОБІВ ЗАХИСТУ ПОРУШЕНИХ ПРАВ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ

Анотація

Вступ. Способи захисту порушених прав в адміністративному судочинстві являють собою цілісну та ефективну систему, що розрахована на застосовування до різних фактичних обставин, пов’язаних з порушенням прав, свобод та законних інтересів особи. У зв'язку з цим, кожний окремо взятий спосіб захисту як прямо передбачений законом, так і сам по собі може бути ефективним лише до конкретної ситуації, викликаної наявним порушеним правом чи законним інтересом у публічно-правовій сфері. Обов`язковою умовою надання правового захисту адміністративним судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, зачіпати (стосуватися) зазвичай індивідуально виражених прав чи законних інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Короткий зміст основних результатів дослідження. Доведено, що способи захисту порушених прав в адміністративному судочинстві, які застосовуються щодо дій відповідних суб'єктів владних повноважень мають свою специфіку залежно від того чи іншого суб'єкта, що має суто практичне значення. Отже коли йдеться про застосування такого способу захисту порушених прав як визнання дій органу військового управління протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій, то у такому випадку слід розуміти наступне. Перш за все, специфіку військового законодавства як взаємопов’язану та упорядковану систему нормативно-правових актів України і чинних міжнародних договорів у сфері організації та функціонування сектору безпеки та оборони України. По-друге, статус органів військового управління, адже під такими органами абзац вісімнадцятий статті 1 Закону України «Про оборону України» [1] розуміє Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, Генеральний штаб Збройних Сил України, інші штаби, управління, командування, постійні чи тимчасово утворені органи у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, призначені для виконання функцій з управління, в межах їх компетенції, військами (силами), з'єднаннями, військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями, які належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, а також територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.         По-третє, особливості військово-службових правовідносин, які пов'язані з діяльністю органів військового управління, та які визначають специфіку їх дій, яку слід ураховувати у межах розгляду адміністративної справи. Відповідно є підстава для твердження про те, що критерій поділу способів захисту за суб'єктом владних повноважень має не лише теоретичне, але й суто практичне значення.

Висновок. Законодавством передбачено розмаїття актів, які видаються органами публічної влади та щодо яких у відповідних випадках може бути застосовано конкретні способи захисту порушених прав в адміністративному судочинстві. Належна науково-обґрунтована класифікація способів захисту порушених прав в адміністративному судочинстві може виступати основою для розробки критеріїв застосування як тих способів захисту, що передбачено КАС України, так і тих, що Кодексом не передбачено.