ТЕНДЕНЦІЇ ПРАВОЗАСТОСОВНОЇ ПРАКТИКИ У СПРАВАХ ПРО НЕЗАКОННЕ ЗБАГАЧЕННЯ

Анотація

У цій статті досліджуються ключові тенденції правозастосовної практики судів та антикорупційних органів за ст. 368⁵ КК України «Незаконне збагачення», що набрала чинності у 2019 році. Попри значний інтерес юридичної спільноти і громадянського суспільства до питань незаконного збагачення, у вітчизняній науці наразі відсутні системні наукові дослідження щодо застосування положень ст. 368⁵ КК України на практиці. Проведення всебічного наукового аналізу відповідних тенденцій правозастосовної практики є вкрай важливим, адже у корупційних правопорушеннях саме практика відіграє ключову роль у виробленні підходів до оцінки доказів та розуміння складу злочину.

За результатами дослідження у статті виокремлено шість ключових тенденцій правозастосовної практики за ст. 368⁵ КК України: 1) первинне виявлення ознак незаконного збагачення як правило здійснюється НАЗК; 2) антикорупційні органи ототожнюють поняття «законні доходи» та «оподатковані доходи» під час кваліфікації незаконного збагачення; 3) оформлення активів на третіх осіб не захищає від обвинувачень у незаконному збагаченні; 4) наразі відсутня практика, де предметом незаконного збагачення виступали б «нетипові» категорії активів (обсяг зменшення фінансових зобовʼязань, безкоштовні послуги тощо); 5) під час правової кваліфікації ст. 368⁵ КК України часто поєднуюється з ст. 366² КК України «Декларування недостовірної інформації» та ст. 209 КК України «Легалізація (відмивання майна), одержаного злочинним шляхом»; 6) усталена судова практика за ст. 368⁵ КК України поки що не сформована.

У висновках зазначається, що правозастосовна практика за ст. 368⁵ КК України «Незаконне збагачення» досі перебуває на етапі становлення. Попри наявність суспільного запиту і значну активність антикорупційних органів у цій сфері, станом на жовтень 2025 року наявно лише два вироки ВАКС за ст. 368⁵ КК України – при цьому обидва з них на основі угод про визнання винуватості. Відсутність усталеної судової практики поки що не дозволяє зробити однозначний висновок про те, які саме докази суди вважатимуть належними, допустимими і достатніми для доведення вини особи у вчиненні злочину незаконного збагачення поза розумним сумнівом у кримінальному процесі.