ДІЯЛЬНІСТЬ СПЕЦІАЛЬНИХ ПРОЦЕДУР ООН У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА НА ДОСТАТНІЙ ЖИТТЄВИЙ РІВЕНЬ

Анотація

АНОТАЦІЯ. Вступ. Стаття присвячена питанню щодо діяльності спеціальних процедур Організації Об’єднаних Націй у забезпеченні і просуванні права на достатній життєвий рівень (Спеціальний доповідач з питання про достатнє житло як компонент права на достатній життєвий рівень, а також про право на недискримінацію в цьому контексті, Спеціальний доповідач з питання щодо права на харчування, Спеціальний доповідач з питань прав людини на безпечну питну воду та санітарні послуги).

Короткий зміст основних результатів дослідження. Вказано, що спеціальні процедури є незалежними експертами з прав людини, які наділені повноваження звітувати і надавати консультації щодо прав людини з тематичної чи країнової точки зору. Система спеціальних процедур є центральним елементом правозахисного механізму Організації Обʼєднаних Націй і охоплює всі права людини: громадянські, культурні, економічні, політичні та соціальні. Спеціальні доповідачі виконують свої обовʼязки в особистій якості, не є співробітниками ООН,  їх незалежний статус має вирішальне значення для того, щоб вони могли виконувати свої функції з повною неупередженістю. Зазначено, що основні методи роботи спеціальних доповідачів охоплюють: подання щорічних доповідей, взаємодію з державами та іншими зацікавленими сторонами щодо заявлених випадків порушень прав, які охоплюються мандатом спеціального доповідача,  здійснення візитів до країн, підготовку та публікацію тематичних доповідей, розгляд скарг щодо ймовірних порушень прав за процедурою повідомлень тощо. Акцентовано, що країнові візити є важливою складовою мандатів, метою яких є отримання інформації з перших рук та надання рекомендацій державам.

Висновок. Підсумовано, що незважаючи на значний внесок спеціальних процедур у сфері захисту права на достатній життєвий рівень, їхня ефективність залишається вразливою до зовнішніх факторів, як-от: залежність від політичної волі держав, обмеженість ресурсів, потенційна політизація їхньої роботи. Означене вимагає ефективної співпраці держав зі спецдоповідачами під час їх візитів до країн та у відповідь на повідомлення; зміцнення механізмів подальшого контролю для моніторингу виконання рекомендацій спеціальних процедур; поглиблення міжмандатної співпраці, що дозволить більш цілісно вирішувати взаємопов’язані виклики, розробляти комплексні рішення та уникати дублювання в діяльності.