ІНІЦІЮВАННЯ РЕФЕРЕНДУМУ ЯК ПОЧАТКОВА СТАДІЯ РЕФЕРЕНДНОГО ПРОЦЕСУ

Анотація

Вступ. Народовладдя, представлене двома, передбаченими Конституцією України, безпосередніми формами, виступає в якості однієї з засад конституційного ладу в Україні. Даний факт, у поєднанні з тривалою відсутністю практики проведення референдумів, актуалізує будь-які дослідження, присвячені проблематиці референдного законодавства.

На відміну від теоретичних аспектів права на референдум, питанняреферендногопроцесу досліджуються досить другорядно та не так інтенсивно. Окремі етапи процедури проведення референдуму чітко не регламентовані, або ж норми сформульовані дискреційним чином, що ставить можливість їх застосування в тому чи іншому вигляді, в залежність від розсуду представницьких та інших органів державної влади. При цьому саме формування теоретичної основи стосовно окремих стадій референдного процесу може в подальшому спонукати законодавця вирішити ті проблеми правового регулювання, які будуть виявлені під час формування цієї основи, а також виступити теоретичним плацдармом для подальших досліджень у сфері  народовладдя та процесуальних форм його реалізації.

Короткий зміст основних результатів дослідження.У сучасній теоретичній юриспруденції стадійність (структурованість) є загальновизнаною властивістю будь-якої процесуальної форми діяльності, хоча питання загального переліку стадій, їх змісту та критеріїв розмежування досі залишаються дискусійними.Більше того, теоретики права не розробили загальновизнаного поняття стадії юридичного процесу, а тому нерідко відбувається механічне перенесення сформованих уявлень про стадійність із галузевих юридичних наук до загальної теорії права й навпаки. Втім до структури юридичного процесу традиційно відносять провадження, стадії, етапи та процесуальні дії.

Референдний процес є однією з конституційних форм юридичного процесу, а відтак йому теж повною мірою притаманна стадійність. Традиційним для вітчизняної конституційно-правової доктрини є запропоноване В. Погорілком і В. Федоренком виокремлення трьох основних стадій референдуму (точніше, референдного процесу): підготовчої (підготовка референдуму), основної(проведення референдуму) та завершальної (підбиття підсумків референдуму). За такого підходу ініціювання розглядається як елемент підготовчої стадії.

Такий «традиційний» підхід виглядає досить обґрунтованим і логічним. Справді, проведення референдуму потребує значної підготовки: починаючи від формування самої ідеї щодо необхідності проведення голосування з певного питання до її винесення на розсуд учасників голосування. Втім, такий підхід дещо штучно поєднує різні за своїм змістом і конкретною метою процесуальні дії. Крім того, недостатньо вдалою виглядає назва першої з основних стадій, оскільки підготовки вимагає будь-яка процесуальна дія в межах референдного процесу, а не тільки ті, що здійснюються на початковій стадії.

Висновки. Ініціювання є самостійною, першопочатковою стадією будь-якого референдного процесу, незалежно від виду референдуму. Метою даної стадії є забезпечення належних і достатніх фактичних обставин для призначення відповідного референдуму. Зміст стадії ініціювання охоплює процесуальні етапи і дії, пов’язані з ідентифікацією суб’єктів ініціювання, визначенням легальності предмета референдуму і юридизацією його формули. Стадія ініціювання є обов’зковою стадією референдного процесу, незалежно від суб’єкта ініціювання та ступеня обов’язковості проведення референдуму. Процес референдуму слід вважати розпочатим з моменту початку стадії ініціювання референдуму. Саме ж ініціювання слід вважати розпочатим не з моменту виникнення прагнення провести референдум з боку державних органів, представницької влади чи громадян, наділених правом участі у референдумах, а з моменту її правової фіксації. Закінченням стадії ініціювання має вважатися момент виникнення або ж навпаки неможливості виникнення(зокрема через вичерпання строків для подолання законних бар’єрів, визнання питання що ініціюється на референдум, неконституційним, тощо) правових підстав для призначення чи проголошення референдуму.