ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ ЩОДО ВИКОРІНЕННЯ ГОЛОДУ: МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Анотація

Вступ. У статті охарактеризовано міжнародно-правові акти, прийняті під егідою Організації Обʼєднаних Націй (Декларація соціального прогресу та розвитку 1969 р., Загальна декларація про ліквідацію голоду і недоїдання 1974 р., Римська декларація про всесвітню продовольчу безпеку і План дій Всесвітнього саміту з продовольчої безпеки 1996 р., Декларація тисячоліття Організації Обʼєднаних Націй 2000 р., Порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року (A/RES/70/1) 2015 р., Пакт в імʼя майбутнього 2024 р.) щодо подолання голоду і недоїдання.

Короткий зміст основних результатів дослідження. Вказано, що ліквідація голоду є спільним обовʼязком усіх країн міжнародного співтовариств. Зазначено, що досягнення Цілей розвитку тисячоліття передбачало скорочення вдвічі до 2015 року частку населення земної кулі, що має дохід менш як один долар на день, і частку населення, що страждає від голоду. Зазначено, що в 2015 році було прийнято Порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року (A/RES/70/1) та його 17 Цілей сталого розвитку (далі – ЦСР). Зокрема, Ціль 2 спрямована наліквідацію голоду, забезпечення продовольчої безпеки та поліпшення харчування і сприяння сталому розвитку сільського господарства. Акцентовано, що незважаючи на те, що в багатьох сферах спостерігається певний прогрес, загалом дії з реалізації ЦСР поки що не досягли необхідних темпів і масштабів. Вказано, що у вересні 2024 році, на Саміті майбутнього, було прийнято Пакт в імʼя майбутнього, який став кульмінацією багаторічного процесу адаптації міжнародного співробітництва до реалій сьогодення та викликів майбутнього. Пакт охоплює широке коло тем, включаючи мир і безпеку, сталий розвиток, зміну клімату, цифрову співпрацю, права людини, ґендер, молодь і майбутні покоління тощо. Питанню щодо ліквідації голоду, відсутності продовольчої безпеки та всіх форм неповноцінного харчування приділено увагу в Діях 3 та 15. Зокрема, в рамках Дій 3 і 15 передбачається:  надання підтримки країнам і співтовариствам, які страждають від відсутності продовольчої безпеки та від неповноцінного харчування в усіх його формах, шляхом здійснення скоординованих дій; допомога країнам у ситуації боргової кризи долати нестабільність на міжнародних продовольчих ринках; сприяння формуванню справедливих, життєстійких, інклюзивних і стійких агропродовольчих систем; ліквідація лиха голоду, гострої форми відсутності продовольчої безпеки, масового голоду та умов, близьких до масового голоду, у збройних конфліктах у теперішній час і для майбутніх поколінь тощо.

Висновок. Розмивання досягнутих успіхів і збереження проблеми високого рівня голоду, відсутності продовольчої безпеки стали причиною відставання у виконанні завдань  ЦСР 2, що вимагає скоординованих та рішучих дій з боку міжнародної спільноти.