ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЖИТЛОВИХ ПРАВ ВПО: ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ І СУДОВА ПРАКТИКА

Анотація

Вступ. Станом на 2024 рік в Україні зареєстровано понад 4,9 мільйона внутрішньо переміщених осіб (далі - ВПО). Це офіційні дані, надані Міністерством соціальної політики. Водночас міжнародні оцінки вказують, що кількість ВПО може сягати більше 7 мільйонів, оскільки не всі переміщені особи зареєстровані офіційно. Саме тому гостро стоїтьпроблема політичного і гуманітарного значення – порушення прав та інтересів внутрішньо переміщених осіб, це викликає занепокоєння міжнародного світового співтовариства. Відповідно виникає проблема забезпечення механізму захисту та відновлення порушених законних прав та інтересів. Житлові права одні з найактуальніших і найбільш порушених для переселенців. Саме це й зумовило тематику даної статті.

Короткий зміст основних результатів дослідження. Проблема ВПО житлом гостро стояла ще до початку повномасштабного вторгнення, особливо для переселенців «першої хвилі» з 2014 року. Багато з цих людей не мали фінансової можливості придбати житло або постійно орендувати його. Більшість ВПО потребувала довгострокових житлових рішень, які б дозволили їм залишатися на підконтрольній Україні території, мати стабільне житло та можливість працевлаштування.

Незважаючи на це, державні програми не змогли забезпечити всіх переселенців житлом, що залишило проблему відкритою на багато років після початку збройної агресії у 2014 році.

Статус ВПО в Україні є надзвичайно актуальним питанням у контексті триваючого військового конфлікту та окупації частини територій держави. Правове регулювання статусу ВПО базується на низці нормативно-правових актів, включаючи Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Однією з ключових проблем є забезпечення права ВПО на житло, що прямо пов’язане із виконанням державою своїх міжнародних зобов’язань щодо дотримання соціальних прав людини, включаючи право на житло, визначене статтею 47 Конституції України та іншими нормативними документами.

Одним із ключових механізмів забезпечення права на житло для ВПО є створення державних і місцевих програм надання тимчасового або постійного житла. Зокрема, статтею 9 Закону «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено створення тимчасового фонду житла для ВПО, що надається на термін до одного року з можливістю продовження. Проте, цей механізм стикається з низкою проблем у реалізації. Зокрема, брак фінансування та обмеженість ресурсів призводять до того, що багато ВПО залишаються без житлових рішень на довгий час, особливо в регіонах із високою концентрацією переселенців.

Практика розгляду судами рішень щодо реалізації житлових прав ВПО констатує певні проблеми також. Верховний Суд України неодноразово розглядав справи пов’язані з реалізацією права ВПО на житло. Ключовими проблемами, які стоять перед державою у цьому питанні, є недостатнє фінансування програм, брак житлових фондів, а також тривала бюрократична процедура отримання житла. Багато переселенців змушені тривалий час очікувати на вирішення житлових питань, що ставить їх у вразливе становище. Верховний Суд також у своїй практицізвертає увагу на порушення прав ВПО у випадках виселення з тимчасового житла без надання альтернативних варіантів, визнаючи такі дії порушенням міжнародних стандартів щодо права на житло, закріплених, зокрема, у статті 8 Європейської конвенції з прав людини.

Висновок. Таким чином, незважаючи на наявність правової бази та певні державні заходи щодо забезпечення житлових прав внутрішньо переміщених осіб, питання реалізації цих прав залишається відкритим і потребує подальшого вдосконалення. Судова практика підтверджує необхідність посилення зусиль держави для вирішення цієї проблеми та активізації взаємодії з міжнародними організаціями з метою фінансової та гуманітарної підтримки ВПО.