ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ НА РІВНІ МІСТА І СЕЛА У ГАЛИЧИНІ (1772-1867)

Анотація

Вступ. У статті проаналізовано правові засади організації місцевого самоврядування на рівні міста і села у Галичині в складі Австрійської монархії (1772–1867).

Короткий зміст основних результатів дослідження. Зазначено, що основна маса українського населення Галичини була зосереджена в селах. Так. на Прикарпатті сільське населення становило 82% загальної чисельності. На початку ХІХ ст. соціально-економічне життя в галицьких селах характеризувалося розвитком панщизного господарства, зростанням безземелля і розшаруванням селян. Адміністративно­територіальний поділ у Галичині вирізнявся тим, що австрійський уряд не створив низової ланки державного апарату і передав політичну владу в сільських місцевостях поміщикам (домініям), зміцнюючи у такий спосіб феодальні порядки.

Аргументовано, що значні зміни в організації місцевого самоврядування у Галичині в складі Австрійської монархії відбулися після революції 1848 р., що мала значний вплив на пробудження національної свідомості українців та розвиток ідей місцевого самоврядування західноукраїнських землях. Цьому сприяло і австрійське законодавство, прийняте під впливом революційних ідей. Зокрема, закон від 17 березня 1849 р. проголосив ідею: «Вільна громада є основою вільної держави». Новим етапом у розвитку місцевого самоврядування став австрійський закон про громади в Галичині (1866), який визначав, що громаду становлять кожне місто, містечко, село, котре має власний громадський уряд. Представницьким органом сільських і міських громад у Галичині була рада громадська, що «складається з членів вибраних і з членів, що належать до неї без вибору (т. зв. вірилістів). Громадська рада збиралася в міру необхідності, але не рідше одного разу на три місяці. Право її скликання належало начальнику громади або його заступникові. Начальник повинен був скликати раду також у випадку, коли цього вимагали 2/3 радних, староство або повітовий виділ. Він же зобов’язаний був повідомити радних про наступне засідання. Рада вважалася повноважною приймати рішення, якщо на її засіданні була присутньою більша половина радних.

Висновок. Таким чином, організація місцевого самоврядування на рівні міста і села у Галичині в складі Австрійської монархії (1772–1867) свідчить про вплив європейських правових традицій на західноукраїнські землі. Позитивним було, насамперед, розширення прав територіальних громад у галицьких селах, що сприяло розвитку місцевого самоврядування українського суспільства. Українці розвивали демократичні традиції місцевого самоврядування і завжди прагнули до упорядкованості суспільних відносин та самостійного народовладдя на місцях.