Основні переваги використання альтернативних способів вирішення спорів та конфліктів у публічно-правовій сфері

  • Антон Стєбєлєв Національного аерокосмічного університету імені М.Є. Жуковського
Ключові слова: Ключові слова: альтернативне вирішення правових спорів та конфліктів, правосуддя, процесуалізація, публічно-правовий спір, конфлікт, медіація, арбітраж.

Анотація

У статті аналізуються питання, пов'язані з перевагами застосування альтернативних  способів вирішення публічно-правових спорів та конфліктів. Указується на те, що сучасна судова система, що виступає окремою гілкою державної влади, займає особливе місце у системі механізму держави та, відповідно, має власні компетенційні можливості у цій сфері. Проте, як і будь-яка система державних установ, вона не позбавлена спільних недоліків, сукупність яких суттєвим чином знижує можливості судової системи забезпечувати вирішення всієї гами правових спорів та конфліктів, що не можуть бути розв’язані сторонами без залучення фахової «третьої особи».

Зокрема, вказується на те, що до таких недоліків можна віднести такі як неефективність судової системи, тривалі строки розгляду справ, банальну тяганину, формалізованість, не повне врахування реальних законних інтересів, не завжди належне виконання судових рішень, суттєві судові витрати тощо. Всі ці недоліки виступають чинником, що підштовхує широке коло осіб до пошуку нових способів вирішення спорів та конфліктів, минаючи державні судові процедури. При цьому, фактично йдеться про те, що чинником зародження та доволі динамічного розвитку альтернативних способів вирішення спорів та конфліктів, у тому числі й публічно-правових, в різних державах є з одного боку значні недоліки наявних судових систем, а з іншого реальні переваги вказаних вище приватних систем вирішення спорів.

Констатується той факт, що переваги альтернативних способів вирішення спорів та конфліктів, у тому числі й у публічно-правовій сфері, зумовлені тими недоліками, що притаманні офіційній судовій системі. Саме недоліки останньої підштовхнули до інтенсивного пошуку альтернативних способів та виступи чинником подальшого динамічного поширеного їх використання. У той же час, альтернативне вирішення спорів має й свої особливі переваги безвідносно до слабкості функціювання державного суду.

Зауважується, що чинник економії державних коштів, про який ідеться у контексті запровадження альтернативного вирішення спорів та конфліктів доволі часто виступає рушійною силою до запровадження нових підходів та інноваційних рішень. У той же час, система альтернативного вирішення спорів та конфліктів має цілу низку й інших переваг, які у першу чергу спрямовані на забезпечення законних інтересів сторін, на реалізацію відносно комфортного порядку вирішення правових спорів та конфліктів. Адже, належно організований процес застосування всієї сукупності різноманітних форм, способів та методів через вищенаведені їх переваги буде розвантажувати судову систему, формувати відповідні умови для доступу до правосуддя для інших суб’єктів, сприятиме законності та правопорядку, зменшенню конфліктності між сторонами, створюватиме умови для більш гарантованого та комфортного дотримання та реалізації законних інтересів сторін, покращенню ситуації з виконанням рішень судів, запровадженню інноваційних підходів у межах юридичної практики, сприятиме розробці та реалізації нових прийомів та способів юридичної техніки, гармонійному розвитку правової системи тощо.                  

Завантаження

##plugins.generic.usageStats.noStats##

Біографія автора

Антон Стєбєлєв, Національного аерокосмічного університету імені М.Є. Жуковського

доцент кафедры государственно-правовых дисциплин
кандидат юридических наук, доцент
площадь Свободы 4, Харьков, 61022, Украина

Посилання

/

Посилання

Опубліковано
2023-06-30
Цитовано
Як цитувати
Стєбєлєв, А. (2023). Основні переваги використання альтернативних способів вирішення спорів та конфліктів у публічно-правовій сфері. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Право», (35), 35-40. https://doi.org/10.26565/2075-1834-2023-35-04
Розділ
Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень