Європейське управління як інститут конституційного права Європейського Союзу

Анотація

Вступ. У статті розглянуто одне з найважливіших питань конституціоналізації права ЄС, а саме процеси внутрішньої структуризації конституційного права даного наддержавного утворення. Автор обґрунтовує думку про те, що разом із розширенням компетенції ЄС та зміцненням процесів міждержавної інтеграції в межах конституційного права ЄС поступово викристалізовується інститут європейського управління. У системі конституційного права ЄС цей інститут займає місце, аналогічне тому, що в національних правових системах посідає інститут форми правління. Інститут європейського управління відображає modus operandi (з лат. «метод дії») ЄС як наднаціонального утворення, котре має істотну специфіку щодо інституційно-функціональної організації та механізму розробки й реалізації владних рішень. Процес формування європейського управління та наповнення його специфічним змістом відбувається в рамках загального процесу «встановлення політико-правових стандартів», котрі ґрунтуються на новітніх досягненнях політико-правової теорії та практики і відображають найвищі вимоги до якості управлінської діяльності та рівня забезпечення прав і свобод громадян ЄС.

Короткий зміст основних результатів дослідження. На сьогодні Європейським Союзом накопичено значний досвід реформування та вдосконалення публічного управління та публічної служби, хоча ці сфери не підпадають під безпосереднє регулювання acquis communautaire. Тож на сьогодні надбання у сфері організації публічного управління та публічної служби переважно має вигляд «м’якого права» і «м’яких стандартів» ‒ Білих книг та комунікацій Європейської Комісії, рекомендацій конференцій міністрів, відповідальних за питання державного управління та/чи голів департаментів державних служб тощо. Системний аналіз законодавства ЄС дозволяє стверджувати, що найбільш суттєвими відмітними рисами європейського управління є те, що воно ґрунтується на принципах належного й багаторівневого (у т.ч. мережевого) управління, верховенства права та поваги до прав людини. Спочатку європейське управління мало характер міжгалузевого принципу, що визначав порядок організації та діяльності органів публічної влади в межах ЄС у всіх сферах функціонування публічної адміністрації, однак після прийняття Хартії основних прав ЄС та надання їй сили установчих договорів ЄС (тобто надання їй, по суті, статусу складової частини неписаної конституції ЄС), де одним із основних прав людини визнається право на належне управління, цей принцип фактично виведено на рівень засад конституційного права ЄС.

Висновок. Обґрунтовано висновок про те, що європейське управління з точки зору конституційного права ЄС означає належне, багаторівневе, підпорядковане праву і «праволюдне» управління. Трансформація концепції європейського врядування в правову систему ЄС є яскравим прикладом конституціоналізації даного наддержавного утворення. У системі конституційного права ЄС європейське управління як політико-правова концепція перетворилося на фундаментальний конституційний принцип, одну із засад конституційного ладу ЄС. Курс України на євроінтеграцію зумовлює необхідність повної імплементації вимог європейського управління у політико-правову практику та національне законодавство.