МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ЗАХИСТУ ПОЛІТИЧНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ: ВИЗНАЧЕННЯ, ЗАКРІПЛЕННЯ ТА ЗАХИСТ

Анотація

Вступ. Політичні права людини є невід'ємною складовою демократичного устрою та забезпечують можливість кожної особи брати участь у формуванні державної влади, контролі за її діяльністю та захисті власних інтересів. Їх дослідження особливо актуальне у контексті поширення авторитарних тенденцій у деяких країнах, обмеження свободи слова, участі в управлінні державними справами; збройних конфліктів і криз, які загрожують базовим політичним правам громадян, таким як право голосу, право на свободу зібрань тощо; цифровізації політики, що створює нові виклики (цензура в мережі Інтернет, кібератаки з метою впливу на вибори); необхідності ефективної імплементації міжнародних стандартів, зокрема Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 р. та Європейської конвенції про права людини 1950 р.

Короткий зміст основних результатів дослідження. Політичні права людини – це сукупність прав, які забезпечують особі можливість брати участь у політичному житті суспільства і держави. Вони прямо впливають на здатність особи реалізувати свої інші права та свободи, тому їх захист має фундаментальне значення для стабільності та розвитку правових систем сучасних держав. Основні політичні права включають: право на участь в управлінні державними справами (особисто або через представників), що закріплено у ст. 25 МПГПП; право голосувати і бути обраним; право на свободу думки, совісті та релігії – ст. 18 МПГПП; право на свободу вираження поглядів – ст. 19 МПГПП, ст. 10 ЄКПЛ; право на свободу мирних зборів і асоціацій – ст. 21, 22 МПГПП, ст. 11 ЄКПЛ; право на доступ до інформації; право на звернення до державних органів. Ці права є основоположними і в багатьох випадках мають статус, близький до норм jus cogens (імперативних норм міжнародного права). Саме тому вони мають розгалужені системи захисту як на національному так і міжнародному рівні. Національний рівень коротко може бути представлений конституційними гарантіями (наприклад, Конституція України, розділ ІІ «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина»), системою судового захисту (суди загальної юрисдикції та спеціалізовані суди), інститутом Омбудсменів (уповноважені з прав людини), роботою виборчих комісій та адміністративних органів контролю тощо. У даній публікації особлива увага приділена еволюції системи міжнародного захисту політичних прав людини. Зокрема, на глобальному рівні в рамках системи ООН це Комітет з прав людини, до компетенції якого віднесено розгляд індивідуальних скарг згідно з Факультативним протоколом до МПГПП. На регіональному рівні, наприклад в системі Ради Європи, це Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), який розглядає скарги про порушення політичних прав відповідно до Європейської конвенції. В системі ОБСЄ функціонує Бюро демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ), до компетенції якого віднесено спостереження за виборами та підтримка демократії тощо.

Висновок. У висновках підкреслюється наявність значних викликів, що стоять перед системою захисту політичних прав, а їх дослідження є особливо актуальним у контексті трансформаційних процесів у світі – від зміни політичних режимів до викликів цифрової епохи. Забезпечення ефективних механізмів їх захисту на національному і міжнародному рівнях залишається ключовою умовою для утвердження демократичних цінностей, верховенства права та сталого розвитку суспільства.