OVERCOMING LEGAL NIGILISM, RESOLUTION OF LEGAL CONFLICTS AND RESTRICTION OF LAW ABUSING- VALIDITY BASIS OF LAW FORMATION
Abstract
The aim of the article is to investigate the reasons of legal nihilism and abuse of law origin, to find the optimal ways of overcoming these negative legal phenomena and, as a result, to solve legal conflicts in the activity of state authorities and local self-government, their officials, providing recommendations on introducing liability for law abusing. The process of establishing respect to the law is primarily connected with overcoming legal nihilism, legal conflicts and abuse of law limitation. Legal nihilism retards the decent development of the legal system, encumbers the access of society members to legal values and becomes a serious obstacle on the way of the formation of civil society. Specificity of any legal conflict lays in the fact that is its features and peculiarities are shown, seen and characterized from the position of law, specific legal norms and their requirements, decrees, orders to be perceived and evaluated differently by subjects of law A sense of respect together with legal awareness allows a person logically, reasonably, rationally evaluate and find the most suitable way of behavior and legitimate actions. When manifesting real respect here operates one of the important legal principles of civil society - respect for the rights and freedoms of others as their own. This principle is based on the necessity to keep away from any actions (inaction) so directly or indirectly worsening social or legal status of an individual. We mean here exclusion of not only unlawful actions, but also the facts of rude misuse of law. Factors of rude misuse of law are real assets of law practice, therefore, when understanding problems related to the establishment and development of legal awareness, legal culture, and respect for the law, it is necessary to consider the fact that legislation doesn`t forbid to do evil and is the abuse of law in its purest form. And it cannot be avoided, since law shouldn`t be ubiquitous, otherwise a person would be completely deprived of freedom. However, a civil society, betaking spiritual and moral potential capabilities, can create a certain exclusion zone for people challenging law abusing.
Downloads
References
2. Хайдеггер М. Европейский нигилизм. Время и бытие. М., 1993.455 с.
3. Демидов А.И. Политический радикализм как источник правового нигилизма. Государство и право. № 4. С.4-16.
4. Матузов Н.И. Правовой нигилизм и правовой идеализм. Общая теория государства и права. Академический курс. Т. 3. / Под ред. М.Н. Марченко. М.: Зерцало, 2001. 771 с.
5. Тригубенко Г. Боротьба зі злочинністю як засіб подолання правового нiгiлiзму. Право України. 2002. № 3. С.127-128.
6. Невважай И.Д. Типы правовой культуры и формы правосознания. Правоведение. 2000. № 2. С.34-40.
7. Волошенюк О.В. Види правового нiгiлiзму. Теоретичні основи правознавства. К., 1999. С. 12-19.
8. Ильин И.А. О сущности правосознания. Собр. соч.: В 10 т. М., 1994. Т. 4. 684 с.
9. Тодыка Ю.Н. Конституционное право Украины: отрасль права, наука, учебная дисциплина. Х.: Фолио-Райдер, 1998. 292 с.
10. Лапаева В.В. Социология права. М.: Норма, 2000. 304 с.
11. Казимирчук В.П., Худойкина Т.В. Юридический конфликт. Общая теория государства и права. Академический курс. Т. 3. / Под ред. М.Н. Марченко. М.: Зерцало, 2001. 518 с.
12. Васильчук Ю.А. Социальное развитие человека. Фактор социума. Общественные науки и современность. 2004. № 1. С. 43-49.
13. Кудрявцев В.Н., Казимирчук В.П. Современная социология права. М.: Юристъ, 1995. 303 с.
14. Кудрявцев В.Н. Юридический конфликт. Государство и право. 1995. № 9. С.17-21.
15. Петришин О. Громадянське суспільство – підґрунтя формування правової держави в Україні. Вісник Академії правових наук України. 2003. № 2-3. С.142-161.
16. Герасина Л.Н., Панов Н.И. Актуализация юридической компоненты в конфликтологии. Проблемы законности. 1999. № 38. С.16-28.
17. Правовая мысль ХХ ст. М.: РАН ИНИОН, 2002.
18. Поляков А.В. Общая теория права. СПб.: Юрид. центр Пресс, 2003. 642 с.
19. Соловьев В.С. Оправдание добра. М.: Республика, 1996. 880 с.
20. Скрипнюк О. Вплив інститутів громадянського суспільства на становлення і розвиток демократичного політичного режиму. Право України. 2001. № 5. С.12-17.
21. Малиновский А.А. Злоупотребление правом (основы концепции). М., 2000. 265с.
22.Калюжний Р.А., Андрущенко І.Г. Зловживання правом: сутність та шляхи протидії. Бюлетень міністерства юстиції України. №8(58). 2006. С.16-21.
23.Рогач О.Я. Ознаки зловживання правом. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Право. 2011. Вип.11. С.75-78.
24. Венгеров А.Б. Теория государства и права. М.: Новый юрист, 1998. 622 с.
25. Ильин И.А. Русская книга. Собр. соч.: В 10 т. М., 1995. Т. 5. 646 с.
26.Рєзнікова В.В. Зловживання правом: поняття та ознаки. Університетські наукові записки. 2013. №1(45). С.23-35.
27. Полянський Т.Т. Феномен зловживання правом (загальнотеоретичне дослідження). Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України. Редкол.: П.М. Рабінович (голов. ред.) та ін. Серія I. Дослідження та реферати. Вип. 25. Львів : Галицький друкар, 2012. 456 c.
28. Веніславський Ф.В. Зловживання правом у публічно-правовій сфері як державно-правова проблема[Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.info-pressa.com/article-349.html.
29. Тихомиров Д.О., Харченко Н.П. Зловживання правом як відхилення від правомірної поведінки. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Право. 2016. Вип. 38. Том. 1. С.75-78.
Copyright (c) 2020 Izabella Voronova
This work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 International License.