Професор Харківського університету А. М. Стоянов як історик права

Анотація

Вступ. У статті висвітлюються основні віхи професійного становлення професора Харківського університету А.М. Стоянова та його наукової діяльності в галузі історії права. Виявлено, що сучасні дослідники, які в перебігу своєї науково-дослідної роботи зверталися до аналізу його праць, з певних міркувань наголошують насамперед на доробку вченого у сфері міжнародного права, але зазвичай не звертають жодної уваги на надзвичайно широке коло історико-правових досліджень вченого, яким у своїй науковій творчості він сам відводив далеко не останнє за значенням та обсягом місце. Саме це й зумовило тематику даної статті.

Короткий зміст основних результатів дослідження. Зазначено, що однією з найцікавіших історико-правових праць А.М. Стоянова стала монографія «Історія адвокатури у стародавніх народів», в якій було піддано аналізу пам’ятки права та правової думки Єгипту, Індії, давніх євреїв, греків та римлян. Зародок інституту адвокатури А.М. Стоянов вбачав саме у давньогрецькій синегорії. Значний інтерес у тогочасних науковців та студентів викликали й опубліковані у видавництві Харківського університету окремими брошурами його історико-правові дослідження «Історичні аналогії та точки перетину нових законодавств зі стародавнім правом», «Зачатки сімейного права у первісних народів», «Сімейне право та спадкування у євреїв», «Сім’я, шлюб, та юридичне становище жінки за законодавчими пам’ятками Індії», «Звичаєве право в історії найважливіших держав Європи і особливо Франції», «Звичаї суспільства та суди у Франції від кінця XVII ст. до 1789 року». Певним підсумком цього етапу його досліджень стародавнього права стала публікація авторських лекцій, присвячених історії законодавства країн Сходу.

Деякі наукові дослідження, здійснені професором Стояновим, свого часу викликали палкі дискусії та суперечки. Серед таких, насамперед, можна назвати працю «Історичні аналогії та точки перетину нових законодавств із стародавнім правом», що була опублікована в 1883 році і являла собою надзвичайно цікаву спробу діахронно-компаративного дослідження, одного з перших, що були здійснені в університетах Східної Європи. Він був палким прихильником компаративного та особливо історичного методів вивчення інститутів права. Саме їх він широко використовував при написанні своїх наукових творів. Значну частину праць вчений опублікував в часописі «Записки Харківського університету». Одним з найцікавіших історико-правових досліджень, яке не втратило своєї актуальності й нині, є опублікована тут в 1895 році праця «Кримінальне право Риму від найдавніших часів до Юстиніана включно».

Висновок. Обґрунтовано висновок про те, що А.М. Стоянов був яскравим представником того покоління юристів харківської школи, напрацювання яких створили фундамент сучасної вітчизняної науки історії права. Його роботи, які за радянських часів з ідеологічних міркувань були призабуті й лише побіжно згадувалися дослідниками, містять багато шарів цінної історико-правової інформації та глибоких наукових висновків. Заслуги вченого в майбутньому ще належить повною мірою оцінити наступним поколінням юристів.