Зобов’язання «не відчужувати річ» та «не відступати права» як окремі види негативних зобов’язань

  • Антон Гужва Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна https://orcid.org/0000-0001-7813-1455
Ключові слова: негативні зобов’язання, застава, відчуження застави, відступлення права вимоги.

Анотація

Актуальність заявленої теми обумовлюється відсутністю у національному праві наукових розробок щодо зобов’язань «не відчужувати річ» та «не відступати права». Вказані зобов’язання є видами негативних зобов’язань, які полягають в утриманні від певних дій. Предметом зобов’язань «не відчужувати річ» та «не передавати право» є утримання від акту передання боржником певної речі або права третій особі. Автором поставлено мету дослідити особливості зобов’язань щодо невідчуження речі (pactum de non alienando) та невідступлення права (pactum de non cedendo). В ході дослідження автором запропоновано відповіді на питання щодо особливостей зобов’язань «не відчужувати» та «не відступати» порівняно з іншими негативними зобов’язаннями, щодо дійсності правочинів, вчинених на порушення цих зобов’язань, та правових наслідків для боржника, який всупереч забороні вчинив відчуження речі або відступлення права.

Проаналізовано такі види зобов’язань: «не відчужувати предмет застави без згоди кредитора», «не продавати товар, щодо якого є застереження про збереження права власності за продавцем до його повної оплати», «не відступати право вимоги третій особі». Всі ці зобов’язання є акцесорними, оскільки встановлюються лише у разі існування основного зобов’язання.

У статті з’ясовано, що наслідки вказаних зобов’язань різняться залежно від повноважень зобов’язаної особи. Заставодавець, у володінні якого залишається предмет застави, є власником речі, а тому не може втратити повноваження щодо розпорядження нею. Автором наголошується, що відсутність згоди заставодержателя на її відчуження не повинна впливати на дійсність самого правочину щодо відчуження предмету застави. Відчуження заставодавцем заставленої речі не припиняє заставу, яка є правом на чуже майно, а тому кредитор за заставою не втрачає можливості звернути стягнення у разі невиконання основного зобов’язання боржником. Втім у судовій практиці України такі правочини щодо відчуження предмету застави без згоди кредитора визнаються недійсними.

Щодо правочину покупцем товару, право власності на який збережено за продавцем до його оплати (на підставі норми статті 697 ЦК України), пропонується інше рішення: оскільки покупець не набув право власності, то і не може перенести його на іншу особу, а тому правочин щодо відчуження цього товару не створить правових наслідків для набувача.

Правочини, вчинені на порушення зобов’язання «не відступати право вимоги», слід вважати чинними, оскільки договірна заборона сама по собі не є підставою визнання правочинів недійсними. Відсутність згоди боржника за основним зобов’язанням жодним чином не впливає на дійсність договору цесії. Вказаний висновок не підтримується судовою практикою, в якій відмовляють у стягненні боргу новим кредиторам, що набули право вимоги, яке первісний кредитор відступив без згоди боржника всупереч умовам договору.

У разі порушення зобов’язань «не відчужувати річ» та «не відступати право» слід застосовувати загальні правові наслідки, зокрема, стягнення встановленої договором неустойки, розірвання основного договору, стягнення збитків.

Завантаження

##plugins.generic.usageStats.noStats##

Посилання

/

Посилання

Опубліковано
2023-12-13
Цитовано
Як цитувати
Гужва, А. (2023). Зобов’язання «не відчужувати річ» та «не відступати права» як окремі види негативних зобов’язань. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Право», (36), 104-114. https://doi.org/10.26565/2075-1834-2023-36-12
Розділ
Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право