Місцеві референдуми у країнах Європейського Союзу та України: порівняльна характеристика

  • Людмила Гудзь Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна https://orcid.org/0000-0002-2064-014X
Ключові слова: місцевий референдум, загальнодержавний референдум, народовладдя, демократія, безпосередня форма народовладдя, адміністрування референдумів

Анотація

Вступ. У статі сформульовано пропозиції щодо підвищення ефективності правового регулювання інституту місцевого референдуму і залучення громадян до здійснення місцевого самоврядування на основі порівняльно-правового аналізу нормативно-правового регулювання місцевого референдуму у країнах Європейського Союзу та України.

 Короткий зміст основних результатів дослідження. У країнах ЄС на відміну від загальнодержавних референдумів, місцеві референдуми проводяться на території суб’єкта федерації, автономного утворення або адміністративно-територіальної одиниці. На таких референдумах вирішуються питання місцевого значення. Порядок законодавчого закріплення місцевого референдуму у країнах ЄС можливе на трьох рівнях: конституційному, національного законодавства, місцевому. Спосіб регулювання залежить від того, як розподіляються повноваження між національним, регіональним і місцевим рівнями управління в конкретній країні.

В України нормативне регулювання місцевих референдумів здійснюється на двох рівнях: конституційному та законодавчому рівнях. На законодавчому рівні окремі норми щодо проведення референдумів містяться у Законах: «Про місцеве самоврядування в Україні» [6] та «Про добровільне об’єднання територіальних громад». На даний час, проведення місцевих референдумів в Україні є неможливим через відсутність спеціального закону в даній сфері. Ми вважаємо це грубим порушенням міжнародних демократичних стандартів, оскільки, як уже зазначалось вище, місцевий референдум є однією з основних форм локального народовладдя, зміст якого полягає у прийнятті або затвердження членами територіальної громади найбільш важливих рішень місцевого значення шляхом таємного голосування.

Охарактеризовано основні види референдумів, які проводяться у країнах ЄС: обов’язкові і факультативні; імперативні і консультативні, відкладальні і відхиляючі; референдуми, які проводяться за ініціативою органів влади та народною ініціативою тощо. У країнах ЄС закріплено два способи визначення предмету місцевого референдуму: шляхом визначення питань, які можуть бути винесені на референдум та шляхом визначення питань, які не можуть бути винесені на референдум. Зокрема, не можуть бути предметом місцевого референдуму: питання призначення та звільнення місцевих чиновників; вибори; питання бюджету, фінансової та фіскальної політики; питання щодо зміни територіальних кордонів. Проаналізовано питання адміністрування референдумів та процедури оскарження результатів місцевих референдумів в країнах ЄС.

Висновки. В результаті проведеного аналізу запропоновано задля підвищення ефективності правового регулювання інституту місцевого референдуму та усунення «правового вакууму» в даній сфері необхідно прийняти окремий Закон «Про місцевий референдум». Проект закону №5512 «Про місцевий референдум», який був зареєстрований 19 травня 2021 року у парламенті потребує вдосконалення, а саме: щодо врегулювання можливості проведення місцевого референдуму як на муніципальному (місцевому) рівні так і на регіональному рівні, тобто на рівні області, району та Автономної Республіки Крим щодо вирішення питань, які становлять спільні інтереси цих громад; не всі місцеві референдуми повинні бути імперативними поділ місцевих референдумів на імперативні та консультативні може залежати від кворуму участі, наприклад, якщо явка складає 50% відсотків і більше – імперативний, консультативний – якщо явка менше 50%; вирішити проблему фінансування місцевих референдумів, передбачити механізм часткової компенсації витрат з державного бюджету.

Завантаження

##plugins.generic.usageStats.noStats##

Посилання

/

Посилання

Опубліковано
2022-06-28
Цитовано
Як цитувати
Гудзь, Л. (2022). Місцеві референдуми у країнах Європейського Союзу та України: порівняльна характеристика. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Право», (33), 44-51. https://doi.org/10.26565/2075-1834-2022-33-04