СТАНОВЛЕННЯ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ ОСНОВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.
Анотація
Стаття присвячена історико-правовому огляду проблем ґенези міжнародно-правових основ забезпечення санітарно-епідеміологічної безпеки в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Звернено увагу на те, що спочатку держави самостійно, окремо одна від одної встановлювали для себе систему протиепідемічних заходів. Згодом важливим кроком на шляху забезпечення колективної епідеміологічної безпеки стало налагодження діалогу між сусідніми країнами, насамперед, з метою попередження можливостей передачі вірусу через кордони, а також для координації зусиль урядів держав для зупинення та ліквідації захворювання. Відповідні положення були закріплені в багатьох двосторонніх угодах ХІХ – початку ХХ ст.
Зауважено, що з часом уряди провідних на той час держав світу збагнули, що самих лише двосторонніх угод між прикордонними країнами для закладення правового підґрунтя міжнародної епідеміологічної безпеки недостатньо і дієвих результатів можна досягти лише спільними зусиллями принаймні всіх провідних країн Європи. Зважаючи на це, з середини ХІХ ст. посланці від різних держав стали збиратися на міжнародні конференції, куди запрошувалися не лише політики та дипломати, але й фахівці-медики – гігієністи та епідеміологи, які аналізували ситуацію та виступали з пропозиціями щодо вироблення спільної стратегії боротьби з захворюваннями.
Огляд пам’яток міжнародного права, насамперед автентичних текстів конвенцій, а також літератури щодо питань становлення міжнародно-правових основ забезпечення санітарно-епідеміологічної безпеки, дозволив авторам дійти висновку, що протягом другої половини ХІХ – початку ХХ ст. було закладено широке підґрунтя для міжнародної протидії епідеміям чуми, холери, жовтої лихоманки та інших небезпечних хвороб, які на той час становили значну загрозу величезній кількості людей. Закріплені у двосторонніх та багатосторонніх договорах заходи відігравали провідну роль у справі порятунку життя та здоров’я населення всього світу. Попереджуючи вивезення та ввезення небезпечних хвороб в умовах мінімально можливого втручання до міжнародних перевезень і торговельні відносини, вони мали забезпечувати антиепідемічний захист національних кордонів держав. Окрім того, прийняті конвенційні норми міжнародного права після їхньої ратифікації імпліментувалися до національного законодавства, покладалися в підґрунтя внутрішньодержавних правових актів.
Завантаження
Посилання
2. Pandemic 1918: The Story of the Deadliest Influenza in History / ed. C. Arnold. (2018). Michael O’Mara Books. 605 p.
3. Васильев К. Г., Сегал А. Е. (1960). История эпидемий в России. Москва : Гос. изд-во мед. лит-ры. 397 с.
4. Гоцуляк С. В. (2014). Международные санитарные конвенции, ратифицированные российской империей в конце ХІХ – начале ХХ ст.ст.: историко-правовой аспект. Legea si Viata. Vol. 8. С. 41-45.
5. Даневский В.П. (1892). Пособие по изучению истории и системы международного права. Выпуск I- й. Харьков. Типография А.Н. Гусева. Бывш. В.С. Бирюкова. 1892. 178 с.
6. Эккерман В. (1884). Материалы для истории медицины в России. (История эпидемий Х-ХVІІІ вв.). Казань : Тип. В.М. Ключникова. 55 с.
7. Экк Н. В. (1885). О международной санитарной конференции в Риме. Санкт_Петербург : Тип. Министерства внутр. дел. 168 с.
8. Клименко Е.П. (2014). Международное сотрудничество в борьбе с эпидемиями (середина ХІХ – начало ХХ в.). Ученые записки Таврического национального университета имени В.И. Вернадского. Серия «Юридические науки». Т. 27 (66). № 3. С. 50-58.
9. Фрейберг Н. Г. (1901). Врачебно-санитарное законодательство в России. Узаконения и распоряжения правительства по гражданской медицинской части. Международные санитарные конвенции. Санкт_Петербург : Издание журн. «Практическая медицина». 170 с.
10. Фрейберг Н. Г. (1898). Международные санитарные конференции последнего десятилетия. Санкт_Петербург : Тип. Министерства внутр. дел. 85 с.
11. Фрейберг Н. Г. (1912). Международная санитарная конференция 1911 г. Санкт_Петербург : Тип Министерства внутр. дел. 22 с.
12. Langholf V. (1992). Medical Theories in Hippocrates: Early Texts and the Epidemics. Mouton de Gruyter. 297 p.
13. Лисовский В. И. (1955). Международное право. Киев : Изд-во Киевского гос. ун-та имени Т. Г. Шевченко. 471 с.
14. Лист Ф. (1912). Международное право в систематическом изложении / пер. с шестого нем. изд. под ред. и с доп. В. Э. Грабаря. Третье рус. изд. Москва : Изд-во Моск. ун-та. 574, CLXXXII с.
15. Мартенс Ф. Ф. (1905). Современное международное право цивилизованных народов. Т.2. Санкт-Петербург : Тип. А. Бенке, 1905. 686 с.
16. Супотницкий М. В., Супотницкая Н. С. (2006). Очерки истории чумы. В 2-х кн. Кн. 1 : Чума добактериологического периода. Москва : Вузовская книга, 2006. 468 с.
17. Супотницкий М. В., Супотницкая Н. С. (2006). Очерки истории чумы. В 2-х кн. Кн. 2 : Чума бактериологического периода. Москва : Вузовская книга, 2006. 696 с.
18. Холера в СССР в период VІІ пандемии / под ред. В. И. Покровского (2000). Москва : Медицина. 472 с.
19. Пристанскова Н. И. (2007). Правовое регулирование врачебно-санитарной деятельности в Российской империи (ХIХ – начало XX вв.) : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 – Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве. Санкт-Петербург. 215 с.
20. Токаревич К. Н., Грекова Т. И. (1986). По следам минувших эпидемий. Ленинград : Лениздат. 102 с.
21. Черкасский Б. Л. (2008). Глобальная эпидемиология. Москва : Практическая медицина. 447 с.
22. Несвицкий А. А. (1916). Чума : Мероприятия против заноса чумной заразы в Полтавскую губернию в XIX веке (1813 и 1829 гг.). (По архивным данным). Труды Полтавской Ученой Архивной Комиссии. Вып. 14. Полтава : Тип. Г.И. Маркевича. С. 85-228.
23. Клименко К. П. (2017). Історико-правові засади міжнародного співробітництва у боротьбі з інфекційними захворюваннями. Автореф дис. … канд. юрид. наук. 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. Київ. 21 с.
24. Международный акт касательно судоходства в устьях Дуная (2 ноября 1865 г.). Сборник действующих трактатов, конвенций и соглашений, заключенных Россией с другими государствами. Т. 2. Санкт-Петербург : Тип. Тренке и Тюсно, 1906. С. 16-25.
25. Дополнительный акт к международному акту 2-го ноября 1865 г. о судоходстве в устьях Дуная, заключенный в Галаце, 16(28) мая 1881 г. и протокол заседания Европейской Дунайской комиссии от 28 мая 1881 г. № 384. Сборник действующих трактатов, конвенций и соглашений, заключенных Россией с другими государствами. Т. 2. Санкт-Петербург : Тип. Тренке и Тюсно, 1906. С. 98-105.
26. Дополнительный акт о судоходстве по Дунаю (Галац, 16/28 мая 1881 г.). Хрестоматия по истории международных отношений. Т. 3 : Новое время / сост. Д.В. Кузнецов. Благовещенск, 2013. С. 368-370.
27. Договор между США и Кубой, заключенный в Гаване 22 мая 1903 г. Хрестоматия по истории международных отношений. Т. 3 : Новое время / сост. Д.В. Кузнецов. Благовещенск, 2013. С. 418-419.
28. Howard-Jones N. (1975). The scientific background of the International Sanitary Conferences 1851–1938. Geneva : World Health Organization. 110 p.
29. Хасан М. (2005). Становление и развитие международного сотрудничества в области здравоохранения. Вестник РУДН. Серия: Юридические науки. № 2 (18). С. 157-165.
30. Казанский П. Е. (1892). Шестая международная санитарная конференция. Юридический вестник. Кн. 5–6. С. 265–267.
31. Пристанскова Н.И. (2007). Правовое регулирование врачебно-санитарной деятельности в Российской империи (ХIХ – начало XX вв.) : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 – Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве. Санкт-Петербург. 215 с.
32. Высочайше ратифицированная Международная санитарная конвенция, заключенная в Дрездене 3 (15) апреля 1893 г. Полное Собрание Законов Российской Империи : Собрание третье : [C 1 марта 1881 года по 1913 год] : [В 33-х т.]. Т. XIII : 1893 : От № 9217-10232 и Дополнения. Санкт-Петербург : Гос. типогр., 1897. № 9670. С. 348-355.
33. Конвенция об установлении профилактических мер для паломничества в Мекку и об учреждении санитарного надзора в Персидском заливе, заключенная в Париже 22 марта (3 апреля) 1894 года и дополнительная к ней декларация 18 (30) октября 1897 года. Сборник действующих трактатов, конвенций и других международных актов, имеющих отношение к военному мореплаванию / сост. Овчинников И.А. Санкт-Петербург : Тип. Морского министерства, 1901. С. 672-702.
34. Высочайше ратифицированная Международная санитарная конвенция о предупреждении занесения и распространения чумы. Полное Собрание Законов Российской Империи : Собр. третье : [C 1 марта 1881 года по 1913 год] : [В 33-х т.]. Т. XVIII : 1898 : [В 2-х отделениях]. Отд. 1 : От № 14861 - 16309 и Дополнения. Санкт-Петербург : Гос. типогр., 1901. Доп. № 15054а. С. 43-69.
35. Голубев Н.Н. (1905). Международные конгрессы и конференции : очерки истории и практики. Ярославль : Тип. губ. правления. 288 с.
36. Высочайше ратифицированная Международная санитарная конвенция о предупреждении занесения и распространения чумы. Полное Собрание Законов Российской Империи : Собр. третье : [C 1 марта 1881 года по 1913 год] : [В 33-х т.]. Т. XVIII : 1898 : [В 2-х отделениях]. Отд. 1 : От № 14861 - 16309 и Дополнения. Санкт-Петербург : Гос. типогр., 1901. Доп. № 15054а. С. 43-69.
37. Говард-Джонс Н. (1976). Международные санитарные конференции 1851-1938 гг. : научные и исторические аспекты. Женева : ВОЗ; Изд-во «Медицина». 122 с.
38. Высочайше ратифицированная Парижская Международная санитарная конвенция, заключенная 20 ноября (3 декабря) 1903 года. Полное Собрание Законов Российской Империи : Собр. третье : [C 1 марта 1881 года по 1913 год] : [В 33-х т.]. Т. XХV : 1905 : [В 2-х отделениях]. Отд. 1 : От № 25605 - 27172 и Дополнения. Санкт-Петербург : Гос. типогр., 1908. Доп. № 24201а. С. 88-117.
Авторське право (c) 2021 Олександр Гавриленко, Тетяна Сироїд
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.
