ПРАВОВИЙ РЕАЛІЗМ ЯК НАПРЯМ СОЦІОЛОГІЧНОЇ ЮРИСПРУДЕНЦІЇ

doi:10.26565/2075-1834-2020-29-03

Олександр Володимирович Волошенюк Харківський національний університет внутрішніх справ https://orcid.org/0000-0001-8978-0645

DOI: https://doi.org/10.26565/2075-1834-2020-29-03

Ключові слова: КЛЮЧОВІ СЛОВА: праворозуміння, правовий реалізм, соціологія права, судова правотворчість, судовий прецедент

Анотація

АНОТАЦІЯ: стаття присвячена розкриттю особливостей правового реалізму як особливого напряму соціологічної юриспруденції. Розглянуто історичні передумови формування американського правового реалізму. Наголошено на тому, що правовий реалізм виник як реакція на формальний принцип прийняття судових рішень, який наполягав на необхідності суворого слідування прецедентному праву. Лідер американського правового формалізму К. Ленгдел розглядав право як поєднання правових концепцій, виведених шляхом індуктивного узагальнення попередніх судових рішень. Доведено, що одними з перших, хто висловлював свою незгоду з подібним підходом, були судді Верховного суду США О. Холмс та Б. Кардозо. Здійснено порівняльний аналіз поглядів К. Ллевелліна та Дж. Френка, які є визнаними лідерами руху правового реалізму. Встановлено, що К. Ллевеллін вважав правом те, що вирішують щодо спорів не лише судді, а й будь-які інші особи, наділені владними повноваженнями. Особливу увагу він приділяв дослідженню діяльності вищих судів і наголошував на необхідності використання в процесі прийняття судових рішень так званого Гранд-стилю, який дозволяє пристосовувати право до реальних обставин справи та до сучасних соціальних змін. На відміну від цього, Дж. Френк наполягав на тому, що творцем права є суддя, а основну роль у здійсненні правосуддя відіграють суди першої інстанції. На його переконання, одним з вирішальних чинників у відправленні правосуддя є особистість судді, його індивідуально-психологічні якості. З’ясовано, що попри відсутність єдності позицій прибічників правового реалізму їх об’єднує недооцінка позитивного права як чинника визначеності і стабільності правових відносин, інструментальний підхід до права та надмірна психологізація процесу прийняття судових рішень. Зроблено висновок, що незважаючи на суттєві недоліки, притаманні правовому реалізму, даний напрям юридичної думки здійснив істотний вплив на загальну теорію і філософію права завдяки поєднанню методів соціологічного і психологічного дослідження правової реальності і розкриттю внутрішніх механізмів формування судової практики.

Завантаження

##plugins.generic.usageStats.noStats##

Посилання

1. Карапетов А. Г. Борьба за признание судебного правотворчества в европейском и американском праве. М.: Статут, 2011. 308 с.
2. Holmes O. W. Jr. The Common Law. Boston: Little, Brown, and Company, 1881. 422 p.
3. Антонов М. В. Правовой реализм и становление экономического анализа права. Современные подходы к пониманию права и их влияние на развитие отраслевой юридической науки, законодательства и правоприменительной практики : сб. науч. тр. / под общ. ред. В. И. Павлова, А. Л. Савенка. Минск : Академия МВД, 2017. С. 7-16.
4. Holmes O. W. Privilege, Malice, and Intent. Harvard Law Review. 1894. Vol. 8, No. 1. Р. 1-14.
5. Holmes O. W. The Path of the Law. Harvard Law Review. 1897. Vol. 10. P. 457-478.
6. Титов В. Теоретичні погляди Олівера Венделла Холмса молодшого. Вісник Академії правових наук України. 2010. № 3. С. 137-150.
7. Cardozo B. N. The Nature of the Judicial Process. New Haven: Yale University Press, 1921. 188 р.
8. Титов В. Д. Внесок Бенджаміна Кардозо в американську юриспруденцію. Вісник Академії правових наук України. 2011. № 2. С. 76–85.
9. Oliphant H. A Return to Stare Decisis. American Bar Association Journal. 1928. Vol. 14, № 2. P. 71-76.
10. Llewellyn K. N. The Bramble Bush: On Our Law and Its Study. N.Y.: Oceana Publications, 1930. 160 р.
11. Тонков Д. Е. Американский правовой реализм: правовая определенность с позиции нормоскептиков. Правоведение. 2015. № 4. С. 137-153.
12. Frank J. Law and the Modern Mind. New York: Brentano's, 1930. 362 p.
13. Кузнєцов В. І. Філософія права. Історія та сучасність. К. : ВД «Стилос»: ПІД «Фоліант», 2003. 382 с.
14. Frank J. Mr. Justice Holmes and Non-Eucledean Legal Reasoning. Cornell Law Quarterly. 1936. Vol. 12. P. 568-603.
15. Адыгезалова Г. Э. Социологическая юриспруденция США в XX веке : формирование доктрины, развитие и совершенствование правопорядка. СПб. : Изд-во «Юридический центр-Пресс», 2012. 270 с.
16. Pound R. Social control through law. New Haven : Yale Univ. Press; Oxford Univ. Press, 1942. 138 p.
17. Козюбра М. Теорія юридичної аргументації та її особливості в конституційному судочинстві. Вісник Конституційного Суду України. 2016. № 6. С. 167-180.
18. Калінін С. А. Інструментальне розуміння права в контексті суб’єктного підходу : щодо проблеми взаємодії методологічних стратегій. Філософія права і загальна теорія права. 2014. № 1–2. С. 239-252.
19. Сокіл У. В. Роль інтуїції судді при прийнятті судових рішень у філософії американського правового реалізму. Наше право. 2016. № 1. С. 13-16.
20. Hutcheson J. C. The Judgment Intuitive: the Function of the «Hunch» in Judicial Decision. Cornell Law Quarterly. 1929. Vol. 14. P. 274–288.
21. Гураленко Н. А. Ціннісно-смислові константи суддівського пізнання : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.12. Чернівці, 2017. 393 с.