РАВОВА ПРИРОДА РОБОЧИХ ДОМОВЛЕНОСТЕЙ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ АГЕНЦІЇ З ПРИКОРДОННОЇ ТА БЕРЕГОВОЇ ОХОРОНИ

Анотація

У статті проаналізовано зміст і процедуру укладення робочих домовленостей Європейської агенції з прикордонної та берегової охорони (FRONTEX). Зазначається, що з огляду на надану їй правосуб’єктність, партнерами Агенції можуть бути треті країни та міжнародні організації, з якими вона має право самостійно укладати відповідні домовленості. Автор звертає увагу, що у правозастосовній практиці FRONTEX існують різні найменування укладених угод, але за формою і змістом всі вони є робочими домовленостями. Проаналізовано процедуру ведення переговорів та укладення робочих домовленостей і зроблено висновок, що ЄС приділяє серйозну увагу такому правовому інструменту співробітництва з міжнародними партнерами. Зокрема, зазначається, що істотну роль у процедурі узгодження тексту угоди відводиться Комісії та державам-членам. Пропонується розширити можливості впливу Європейського Парламенту шляхом надання йому права попереднього схвалення остаточного тексту документа. Детально проаналізовано зміст робочих домовленостей, укладених із третіми країнами і міжнародними організаціями та встановлено такі особливості: 1) із 2012 року існує тенденція закріплювати принцип дотримання прав людини в угодах із третіми країнами; 2) в угодах можуть міститися положення щодо фінансових аспектів співробітництва сторін; 3) у робочій домовленості із Косово вперше закріплюється положення щодо обміну персональними даними; 4) окремі робочі домовленості передбачають можливість зупинення виконання угоди до моменту вирішення спору між сторонами. Зроблено висновок, що робочі домовленості не є міжнародними публічними договорами, оскільки: 1) в угодах із третіми країнами безпосередньо встановлено, що такі документи не створюють міжнародних зобов’язань; 2) Агенція не наділена міжнародною правосуб’єктністю для укладення угод від імені Союзу у порядку, передбаченому ст. 218 ДФЄС; 3) у тексті документа містяться переважно формулювання необов’язкового характеру. Автор пропонує розглядати робочі домовленості як акти «м’якого» права, виконання яких призводить до настання правових наслідків. Співробітництво між FRONTEX і третіми країнами та міжнародними організаціями не обмежується робочими домовленостями та може бути розширене шляхом укладення додаткових угод.