ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИ ПІД ЧАС ВОЄН, ЩО ВЕЛИ ДЕРЖАВИ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ

doi:10.26565/2075-1834-2020-29-05

Олександр Анатолійович Гавриленко Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна https://orcid.org/0000-0001-5554-4919
Тетяна Леонідівна Сироїд Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна https://orcid.org/0000-0002-8165-4078

DOI: https://doi.org/10.26565/2075-1834-2020-29-05

Ключові слова: фізична особа, правовий статус, війна, Стародавній Схід, комбатанти, некомбатанти

Анотація

Стаття присвячена історико-правовому огляду проблем правового статусу фізичних осіб, як комбатантів так і некомбатантів, під час воєн, що велися між державами Сходу в стародавній час. Проаналізовано спільні та специфічні риси ставлення різних давньосхідних народів до мирного населення та полонених. З’ясовано, що вже у той час закладалися основи для становлення в подальшому базових принципів міжнародного гуманітарного права.

Звернено увагу на те, що не знаючи прав людської особи, давні народи не могли знати й права війни у тому сенсі, як ми розуміємо його нині. Війна тоді була необмеженим застосуванням сили і переможений, якщо іноді й міг сподіватися на великодушність переможця, то хіба що лише в тому сенсі, що йому інколи зберігалося життя.

Зауважено, що на практиці відмінності між статусом воюючого та мирного населення у той час не існувало. Усякий підданий ворожої держави, без урахування статі й віку, міг бути вбитий, обернений на раба, підданий різноманітним знущанням і тортурам.

Наголошено, що до ворогів – як комбатантів, так і некомбатантів – застосовувалися найрізноманітніші насильства. Проти ворога в стародавню добу допускалося застосування будь-якої зброї, яких завгодно засобів, навіть віроломних, котрі здатні були завдати йому шкоди. Ніхто з супротивників, ані поранені чи хворі, ані ті, що здавалися у полон, не могли уникнути того, щоб у кращому випадку бути позбавленими особистої свободи та стати живим товаром чи дармовою робочою силою, а в гіршому – померти смертю мучеників. Ніде на Стародавньому Сході, за виключенням Індії, ми не зустрічаємо прикладів гуманного ставлення до людської особи, прагнення запровадити хоча б якісь обмеження гуманітарного характеру у військовій сфері. Але усе ж вже у межах стародавньої доби зароджувалися паростки процесів закладення підґрунтя для становлення в подальшому базових принципів міжнародного гуманітарного права, які ґрунтуються на моральних засадах – гуманізму, співчуття й милосердя, і які витлумачуються з урахуванням умов війни.

Завантаження

##plugins.generic.usageStats.noStats##

Біографія автора

Олександр Анатолійович Гавриленко, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

професор кафедри міжнародного і європейського права

доктор юридичних наук, професор

Посилання

1. Денисенко В. В. (2014). Право війни у Стародавньому Римі. Порівняльно-аналітичне право. № 5. С. 24-27.
2. Догель М. (1894). Юридическое положение личности во время сухопутной войны. Казань. Типо-литогр. Императорского ун-та. 368 с .
3. Вєдєнєєв Д. В., Гавриленко О. А., Кубіцький С. О., Остроухов В. В. та ін. (2017). Еволюція воєнного мистецтва : навчальний посібник. У 2 ч. Ч. 1. Київ. Нац. акад. СБУ. 276 с.
4. Постанова Верховної Ради України Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» 21 квітня 2015 р. № 337-VIII. (2015). Відомості Верховної Ради. № 22. Cт. 153
5. Баймуратов М. О. (2008). Міжнародне публічне право : підручник. Харків. Одіссей, 704 с.
6. Бані-Насер Ф. (2015). Міжнародно-правовий захист цивільного населення та інших категорій осіб під час збройних конфліктів. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. № 6. С. 79-87.
7. Батырь В. А. (2011). Международное гуманитарное право. Москва. Юстицинформ. 688 с.
8. Гнатовський М. М. (2012). Застосування міжнародного гуманітарного права органами міжамериканської системи захисту прав людини. Право і суспільство. № 6. С. 3-8.
9. Капустин А. Я. (ред.). (2011). Международное гуманитарное право. Москва. Юрайт. 639 с.
10. Репецький В. М. (2015). Застосування міжнародного гуманітарного права у збройному конфлікті України. Науковий вісник Львівської комерційної академії. Серія: Юридична. Вип. 2. С. 368-373.
11. Сироїд Т. Л. (2011). Міжнародно-правові аспекти захисту дітей під час збройних конфліктів. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Право». № 988. Вип. 10. С. 272-276.
12. Цвікі В. Ю. (2018). Міжнародно-правовий захист осіб від насильницьких зникнень. Автореф. дис. … канд. юрид. наук. Спеціальність 12.00.11 - Міжнародне право. Одеса. 20 с.
13. Нересов А. (1914). Постановление Гаагской конференции 1907 г. об общегражданских правах воюющих сторон. Вестник права. № 37. С. 1086.
14. Законы Ману (Манавадхармашастра). (2002). Москва. ЭКСМО-Пресс. 436 с.
15. Гавриленко О. А. (2014). Розвідувально-підривна доктрина давньоіндійської держави Маур’їв у політитко-правовому трактаті Каутільї «Артхашастра». Право і суспільство. № 6-1. Ч. 2. С. 7-12.
16. Артхашастра или Наука политики. (1959). Москва-Ленинград : Изд-во АН СССР. 793 с.
17. Струве В. В. (1934). Рабство в древнейшем Сумире. Известия Государственной академии истории материальной культуры. Вып. 97. С. 5-30.
18. Лагерь для военнопленных женщин в Шумере. В. В. Струве (ред.). (1950). Хрестоматия по истории Древнего мира. В 3 Т. Т. 1 : Древний Восток. Москва. Гос. учеб.-пед. изд-во Мин. просвещ. РСФСР. С. 144-147.
19. Война фараона Камоса с Гиксосами. В. В. Струве (ред.). (1950). Хрестоматия по истории Древнего мира. В 3 Т. Т. 1 : Древний Восток. Москва. Гос. учеб.-пед. изд-во Мин. просвещ. РСФСР. С. 64-66.
20. Laurent Fr. (1885). Histoire du droit des gens et des relations internationales (Etudes sur l’histoire de l’humanite). Tome 1. Paris. 572 p.
21. Иванов Н. П. (1874). Характеристика международных отношений и международного права в историческом развитии. Казань. С. 56.
22. Авдиев В. И. (1948). Военная история древнего Египта. В 2 т. Т. 1 : Возникновение и развитие завоевательной политики до эпохи крупных войн XVI-XV до н.э. Москва. Сов. наука. 389 c.
23. Лурье И. М. (1960). Очерки древнеегипетского права ХVІ - Х веков до н.э. Ленинград. Изд-во гос. Эрмитажа. 354 с.
24. Диодор Сицилийский. (2005). Санкт-Петербург. Алетейя. 376 с.
25. Матюхина Ю. А., Царева Т. Б. (2011). Великие империи мира. Москва. РИПОЛ класик. 448 с.
26. Масперо Г. (1892). Древняя история. Египет, Ассирия. Санкт-Петербург. Л. Ф. Пантелеев. 305 с.
27. Коростовцев М. А., Кацнельсон И. С., Кузищин В. И. (ред.). (1980). Хрестоматия по истории Древнего Востока. В 2 ч. Ч 1. Москва. Высшая школа. 328 с.
28. Смирнов И. Н. (1886). Развитие отношений завоевателей к покоренным на Древнем Востоке. Учен. зап. имп. Казан. ун-та. Т. 7. С. 1-27.
29. Каченовский Д. И. (1866). Курс международного права. В.2. ч. Ч. 1. Кн. 2. Харьков. Унив. тип. 121-336 с.
30. Ассирийские законы. В. В. Струве (ред.). (1950). Хрестоматия по истории Древнего мира. В 3 Т. Т. 1 : Древний Восток. Москва. Гос. учеб.-пед. изд-во Мин. просвещ. РСФСР. С. 181-189.
31. Полибий. (2004). Всеобщая история в 40 кн. Пер. с греч. Ф. Г. Мищенко. Москва. ОЛМА-ПРЕСС Инвест. 576 с.
32. Шифман И. Ш. (2006). Карфаген. Санкт-Петербург. Изд-во С-Пб ун-та. 518 с.
33. Ревяко К. А. (1988). Пунические войны. Минск. Университетское изд-во. 272 с.
34. Тит Ливий. (1991). История Рима от основания города. В 3 т. Т. 2. Книги 21-30. Москва. Наука. 528 с.