СУБ’ЄКТИВНЕ СТАВЛЕННЯ ОСОБИ ДО ЗЛОЧИНУ ТА ПРИНЦИПИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА

Анотація

Публікацію присвячено спробі теоретичного обґрунтування місця, яке посідає вимога обов’язкового врахування суб’єктивного ставлення особи до ознак вчинюваного злочину, в системі принципів кримінального права України. Для досягнення цієї мети автором бути застосований діалектичний метод, догматичний (формально-юридичний) метод, а також аналіз, синтез, індукція й дедукція. Розглянуто усталені підходи до визначення кола принципів кримінального права України. Звертається увага на поширеність в інтерпретаціях різних фахівців наявності такого принципу, як «принцип вини», який відомий також як «принцип винної відповідальності». Критично проаналізовано співвідношення кримінально-правового принципу вини і кримінально-процесуальної презумпції невинуватості. Констатовано, що принцип вини в кримінальному праві є складним. До нього входять такі елементи, як законодавче визначення вини (ст. 23 КК України), диференціація вини на форми і види (умисел та його види, необережність та її види), можливість поставлення особі в провину лише тих суспільно небезпечних наслідків (основних та кваліфікуючих ознак складу вчиненого нею злочину), які перебували в межах певного визначеного законом суб’єктивного ставлення (умислу або необережності), визначення ступеню тяжкості конкретного злочину залежно від змісту й ступеню вини, виключення кримінальної відповідальності особи за шкоду, яка не охоплювалася (і не могла охоплюватися) її суб’єктивним ставленням. Зазначений принцип передбачає також обов’язкову наявність розуміння (усвідомлення як результату евристичної, оціночної діяльності) суб’єкта до та під час вчинення злочину певних обставин (характеру і соціального змісту дії чи бездіяльності, властивостей об’єкта, особливостей потерпілого, обізнаності з певними нормами чи правилами тощо).