ЦІЛЬОВЕ ПРИЗНАЧЕННЯ НЕДЕЛЕГОВАНИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПРАВ ПІДОЗРЮВАНОГО ТА ОБВИНУВАЧЕНОГО (ПІДСУДНОГО) В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ
Анотація
У статті підкреслюється неврегульованість у вітчизняному кримінальному процесуальному законодавстві питання про обсяг невід’ємних особистих процесуальних прав підозрюваного та обвинуваченого (підсудного), реалізація яких не може бути доручена іншим особам, зокрема, їх захиснику, законному представнику. Такі процесуальні права дістали назву неделегованих, оскільки вони реалізуються безпосередньо підозрюваним та обвинуваченим (підсудним). Наголошується на тому, що така прогалина в законі не може негативно не позначатися на правовому регулюванні процесуального статусу не тільки підозрюваного та обвинуваченого (підсудного), а й інших учасників кримінального провадження, яким законодавець делегує права останніх, а саме: захисника, законного представника, осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їх законних представників. Констатується, що в сучасній процесуальній науці відсутні дослідження, у яких би було визначено близький до вичерпного перелік неделегованих процесуальних прав підозрюваного та обвинуваченого (підсудного). Поставлено за мету виокремити в сукупності процесуальних прав підозрюваного та обвинуваченого (підсудного) групу їх невід’ємних особистих прав, що реалізуються виключно ними самими і не можуть бути делеговані іншим учасникам кримінального провадження. До групи означених вище процесуальних прав віднесено такі права підозрюваного, обвинуваченого (підсудного): бути чітко і своєчасно повідомленими про свої права, передбачені КПК, а також отримати їх роз’яснення; відмовитися від захисника в будь-який момент кримінального провадження; не говорити нічого з приводу підозри, обвинувачення проти них або в будь-який момент відмовитися відповідати на запитання; давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати; вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися; укласти угоду про визнання винуватості чи про примирення з потерпілим. Неделегованим є процесуальне право підозрюваного викласти свої показання під час допиту власноручно. Що стосується обвинуваченого (підсудного), то він не може доручити іншим учасникам кримінального провадження здійснити його право отримувати роз’яснення щодо порядку підготовки та використання досудової доповіді, відмовлятися від участі у підготовці досудової доповіді; брати участь у підготовці досудової доповіді, надавати представнику персоналу органу пробації інформацію, необхідну для підготовки такої доповіді, ознайомлюватися з текстом досудової доповіді, подавати свої зауваження та уточнення. Обґрунтовано цільове призначення зазначених процесуальних прав підозрюваного та обвинуваченого (підсудного).
Завантаження
Посилання
Янович Ю. П. Невід’ємні особисті процесуальні права підозрюваного в кримінальному провадженні: обсяг і цільове призначення. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. № 3 (78). 2017. С. 104–112.
Фоміна Т. Г. Забезпечення слідчим процесуальних прав підозрюваного: монографія. Харків: НікаНова,
232 с.
Моторигіна М. Г. Сторона захисту в судовому провадженні у першій інстанції: монографія / за наук. ред. О. В. Капліної. Харків: ТОВ «Оберіг», 2018. 306 с.
Капліна О. В., Шило О. Г., Трофименко В. М. та ін. Кримінальний процес: підручник / за заг. ред. О. В. Капліної, О. Г. Шило. Харків: Право, 2018. 584 с.
Молдован А. В., Мельник С. М. Кримінальний процес України: навч. посіб. Київ: Центр учб. літ., 2013.
с.
Кримінальний процес: підручник / за заг. ред. В. В. Коваленка, Л. Д. Удалової, Д. П. Письменного. Київ: Центр учб. літ., 2013. 544 с.
Молдован А. В., Савченко В. А., Садова Т. В. Кримінальний процес: Україна, ФРН, США: навч. посіб.
Київ: Алерта, 2014. 334 с.
Новий Кримінальний процесуальний кодекс України: коментарі, роз’яснення, документи / відп. ред. В. С. Ковальський. Київ: Юрінком Інтер, 2013. 408 с.
Лобойко Л. М. Кримінальний процес: підручник. Київ: Істина, 2014. 432 с.
Бандурка О. М., Блажівський Є. М., Бурдоль Є. П. та ін. Кримінальний процесуальний кодекс України: наук.-практ. коментар у 2 т. Т. 1 / за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. Харків: Право, 2012. 768 с.
Повзик Є. В. Правові наслідки визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини (порівняльно-правове
дослідження): монографія. Харків: Право, 2014. 224 с.
Янович Ю. П. Неделегированные права в структуре уголовного процессуального статуса обвиняемого
(подсудимого) по законодательству Украины. Закон и Жизнь=Legea si Viata. № 6. 2018. С. 118–121.
Перепелиця О. І., Кучерина С. Є., Федосєєв В. В. та ін. Збірник зразків процесуальних документів (досудове розслідування): наук.-практ. посіб. Харків: Право, 2015. 632 с.
Янович Ю. П. Обсяг процесуальних прав захисника в кримінальному провадженні та їх цільове призначення. Верховенство права та правова держава: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Ужгород,
–17 трав. 2014 р.). Ужгород: Ужгород. нац. ун-т, 2014. С. 224–227.
Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві: постанова Пленуму Верховного Суду від 24 жовт. 2003 р. № 8. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0008700-3 (дата звернення 10.10.2019).
Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду: Закон України від 1 грудня 1994 р. № 266/94-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266/94-ВР (дата звернення 10.10.2019).
Авторське право (c) 2019 Юрій Павлович Янович
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.