Символи незалежності та суверенітету: зародження нагородних систем у країнах Східної Європи у 1918–1920 роках (на матеріалах Латвії, Литви, Естонії, Польщі, Чехословаччини)

Анотація

У країнах Західної Європи нагородні системи мають давню та сталу традицію, що сягає глибини століть. Натомість інша ситуація спостерігається в країнах Східної Європи. У більшості країн цього регіону зародження власних нагородних систем відбувалося протягом 1918–1920 рр. і було безпосередньо пов’язане з перебігом та результатами Першої світової війни. Цей процес мав як загальні для всіх країн регіону риси, так і певну специфіку. Після Першої світової війни великі імперії перестали існувати, а на їх уламках виникли нові незалежні держави — переважно у Східній Європі. З перших днів свого існування молоді держави були втягнуті в низку збройних конфліктів — як внутрішніх, так і зовнішніх. Власне під час цих війн виникли національні армії з власною символікою та відзнаками. Враховуючи це, не дивно, що в усіх країнах Східної Європи військові нагороди з’явилися першими, і саме з них почалося формування національних нагородних систем. Протягом тривалого часу військові нагороди залишалися єдиними відзнаками. В окремих випадках ними нагороджували цивільних осіб, а також їх використовували у представницьких цілях. Дефіцит нагород в окремих країнах (наприклад, Польща та Естонія) намагалися подолати, поділивши їх на низку ступенів. З середини 1920 х рр. майже всі військові нагороди втратили своє початкове призначення й вийшли з ужитку. Слід також відзначити, що в усіх країнах регіону, крім Польщі, була відсутня власна орденська символіка і традиції. Намагаючись уникнути копіювання вже відомих зразків, а також наслідувати традиції колишніх імперій, нові держави прагнули бути оригінальними, а тому звернулися до власної міфології, історії та геральдики. Через це у фалеристиці Латвії з’явилася свастика, Литви — хрест Ягеллонів, Естонії — хрест магістра Тевтонського ордену, Чехословаччини — липове листя, гілки та вінки. Стрічки нагород цих країн містили національні кольори. Водночас повністю уникнути наслідування іноземних зразків, зокрема Фінляндії та Франції, країнам Східної Європи не вдалося.