Російські жінки в еміграції у Польщі в 20-30-х рр. ХХ ст.

Анотація

У статті розглядається становище російських жінок-емігранток, які опинилися на території Польщі в 20-30-х рр. ХХ ст. У складі біженців, які знаходились в Польщі, були наявні практично всі категорії населення колишньої Російської імперії. У складі вигнанців були і жінки, яким довелося адаптуватися у важких соціально-побутових умовах перебування в країні. Серед загальної кількості емігрантів 50-60 тис. осіб, що знаходилися в 20-30-х рр. в країні, приблизно 30 % становили жінки і діти. У 1919–1920 рр. Польща була одним із центрів антибільшовицької боротьби. Тому російські емігранти надавали полякам свою підтримку. Наприклад, З. Гіппіус брала участь у виданні газети і формуванні російських військових частин. Солдати і офіцери цих частин після закінчення радянсько-польської війни виявилися інтернованими в таборах. Серед них виявилися медсестри, а також жінки і діти. Сім'ї інтернованих містилися в спільних бараках, часто жінкам і дітям доводилося спати на підлозі. Російське товариство Червоного Хреста (РТЧХ), яке очолювала Л. І. Любімова, намагалося забезпечити інтернованих продуктами харчування, одягом, надати їм медичну допомогу, а також знайти роботу. В середині 20-х рр. стало зрозуміло, що перебування вигнанців за кордоном може затягнутися на довгі роки. Тому основну увагу емігрантські організації почали приділяти культурно-просвітницькій діяльності. Її проводили через Російські будинки, що з'явилися у Варшаві, Вільно та інших містах. Активну участь у роботі різних гуртків, бібліотек, театральних студій брали жінки. У родинах дружини і матері намагалися не лише намагалися створювати домашній затишок, але і виховувати дітей у дусі національних традицій. Оскільки у вигнанні жінкам доводилося часто утримувати безробітних чоловіків або інвалідів, тому вони намагалися працевлаштуватися. Але більшість із них могли сподіватися лише на випадкові заробітки в швейних майстернях або в торгівлі.