Економічні, екологічні та соціальні виміри зеленої трансформації в Україні: аспекти управління в умовах війни та повоєнної відбудови

Анотація

Метою статті є аналіз та оцінка ефективності існуючих фінансово-економічних інструментів зеленої трансформації в державному управлінні України, а також обґрунтування потреб у вдосконаленні окремих сфер у контексті післявоєнної відбудови. Дослідження базується на системному та порівняльному аналізі нормативно-правової бази, політичних документів та статистичних даних, пов'язаних із зеленою трансформацією України. Для виявлення перешкод для ефективного впровадження політики було використано якісні та аналітичні методи, тоді як порівняльна оцінка дозволила оцінити механізми України в контексті екологічної та фіскальної практики ЄС. Дослідження також включає експертні оцінки та вторинні дані міжнародних організацій, таких як ОЕСР, Світовий банк та ЮНЕП. Результати дослідження. Аналіз виявив кілька структурних бар'єрів, що перешкоджають ефективності фінансово-економічних інструментів для зеленого переходу. До них належать фрагментація політики, відсутність інтегрованої національної стратегії, дублювання відомчих функцій та високі корупційні ризики. Вплив повномасштабної війни суттєво змінив пріоритети державного управління, перенаправивши фіскальні ресурси на оборону, збільшивши руйнування інфраструктури та уповільнивши зелені інвестиції. Тим не менш, період післявоєнного відновлення надає можливості для інтеграції принципів сталого розвитку в процес відбудови. Ключові принципи досягнення цілей сталого розвитку визначаються економічною, екологічною та соціальною складовими. Встановлено критерії їх вимірювання: економічні критерії показують, наскільки ефективно використовуються фінансові ресурси для досягнення зелених цілей. Екологічні критерії безпосередньо вимірюють вплив механізму на стан навколишнього середовища. Соціальні та інституційні критерії відображають вплив механізму на суспільство та ефективність державного управління. Застосування цих критеріїв дозволить не лише констатувати факт реалізації зеленої політики, але й об'єктивно оцінити її ефективність, виявити слабкі сторони та обґрунтувати рекомендації щодо її вдосконалення.У дослідженні робиться висновок, що післявоєнне відновлення України є унікальною можливістю для «зеленого стрибка», що дозволяє структурну модернізацію національної економіки відповідно до принципів сталого розвитку. Ефективне впровадження фіскальних та інституційних реформ у поєднанні з підвищеною прозорістю та публічною підзвітністю може пришвидшити інтеграцію України до Європейського зеленого курсу та глобальних структур сталого розвитку.